"Козак-Мамай". Образ його став широко відомим завдяки сотням картин, виконаних самодіяльними художниками впродовж сторіч. Сучасні національні, етнографічні музеї у своїх фондах зберігають картини і полотна, що напівзотліли і датуються ХVП - ХІХ сторіччями. Цей же образ відважного воїна розбурхує творчу думку й сучасних майстрів художньої культури.
Козака-Мамая на таких картинах завжди малювали з кобзою, що є символом співучої душі народу. Кінь на картині символізував народну волю, дуб — його могутність. Часто на малюнках ми бачимо зображення списа з прапорцем, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані зі смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю. Слід зазначити, що такі картини малювали на полотні, на стінах будівель, віконцях, кахлях, скринях, посуді, вуликах і навіть на дверях яскравими, соковитими фарбами часто з написом: «Я козак-Мамай, мене не займай». Це свідчило про доброту, незалежність та веселу вдачу хазяїв господи. Згадані малюнки, що дійшли до нашого часу, не тільки вдало прикрашали домівку, а й розповідали про смаки та світогляд хазяїв.
Слово-основна одиниця мови. Мову називають найважливішим засобом спілкування, та якщо вдуматися, то основою і спілкування, і впливу, і пізнання є саме слово. Завдяки словам ми можемо виразити свої думки і почуття, емоції і мрії. Подумаймо: коли б не було мови, слів, звуків, ми не могли б розуміти один одного. Зараз часто можна зустріти одну з форм насильства-кулаки та бої. Не дійшовши згоди ми вступаємо в бій. А коли б просто поговорили то, я впевнена, дійшли б згоди чи компромісу. Словами можна вплинути на людину: заспокоїти чи розсердити, домовитися з нею чи навпаки. Отже погодбтеся: завдяки словам нам жити легче. А хіба ні?
Козака-Мамая на таких картинах завжди малювали з кобзою, що є символом співучої душі народу. Кінь на картині символізував народну волю, дуб — його могутність. Часто на малюнках ми бачимо зображення списа з прапорцем, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані зі смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю. Слід зазначити, що такі картини малювали на полотні, на стінах будівель, віконцях, кахлях, скринях, посуді, вуликах і навіть на дверях яскравими, соковитими фарбами часто з написом: «Я козак-Мамай, мене не займай». Це свідчило про доброту, незалежність та веселу вдачу хазяїв господи. Згадані малюнки, що дійшли до нашого часу, не тільки вдало прикрашали домівку, а й розповідали про смаки та світогляд хазяїв.