Жили собі колись Іван та Одарка, довго жили, та й не один пуд солі з’їли. Одарка була вередлива, і якось закортіло їй стати як дві краплі води схожою на Памелу Андерсон. І наказала вона Івану, щоб той ішов хоч під три чорти, та дістав гроші на пластичну операцію. Іван обурився, та все ж він кохав дружину, і пішов за тридев’ять земель заробляти гроші. Довго ходив він світом, сім пар чобіт стоптав. Нерідко був він за два кроки до загибелі, та все ж таки повернувся до Одарки. А вона так скучила за ним, що вивчила його фото, як свої п’ять пальців. Дуже зраділа Одарка, і сказала, що їй не треба навіть сім чудес світу, тільки б бути разом. Іван теж зрадів, тим більше, що Одарка й так виглядала на всі сто. І стали вони жити краще ніж жили, а всі негаразди оминали їх десятою дорогою.
У нас була прекрасна, благородна ідея - провести під свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лінія метро у Васюківці! Станція "Клуня" - станція "Крива груша". Три копійки в один кінець. Родичі - безплатно. З учительки арифметики - п'ять копійок. Ми вже підкопалися майже до половини свинарника, і раптом - непередбачена катастрофа! - клята льоха Манюня провалилася в наше метро. Провалитися вона зуміла, а от вилізти - дзуськи! І зняла такий вереск, що причовгав дід. Ну і... Гірко зітхаючи, ми засипаємо метро. Раз у раз злодійкувато озираємося - чи не заскочить нас зненацька дід, щоб нам'яти вуха. Хоч і обіцяв він, що не чіпатиме, поки не кінчимо, але хто його зна... Ви б почули, як він лаявся, коли витягав льоху! Ох і лаявся! І де він отих слів набрався?
Ми вже підкопалися майже до половини свинарника, і раптом - непередбачена катастрофа! - клята льоха Манюня провалилася в наше метро. Провалитися вона зуміла, а от вилізти - дзуськи! І зняла такий вереск, що причовгав дід. Ну і...
Гірко зітхаючи, ми засипаємо метро. Раз у раз злодійкувато озираємося - чи не заскочить нас зненацька дід, щоб нам'яти вуха. Хоч і обіцяв він, що не чіпатиме, поки не кінчимо, але хто його зна... Ви б почули, як він лаявся, коли витягав льоху! Ох і лаявся! І де він отих слів набрався?
(Всеволод Нестайко. "Тореадори з Васюківки")