На шкільній перерві я сиділа та слухала музику у навушниках. Побачивши це й зацікавившись, до мене підійшла Катруся.
— Привіт, – привіталася вона.
— Привіт, – відповіла я, знявши навушники.
— Можна поцікавитися, який стиль у музиці ти полюбляєш найбільше? – запитала Катруся.
— У мене немає найулюбленішого стилю у музиці. Я слухаю все, що мені до вподоби, починаючи від класичної музики та закінчуючи рок-музикою дев’яностих років, – відповіла я.
— А як ти відносишся до сучасної поп-музики? – знов запитала Катря.
— Я не дуже люблю сучасну поп-музику, бо вважаю, що в ній замало талановитих виконавців, – пояснила я.
Почувши мої слова, Катруся здивувалася.
— Я з тобою не згодна, – заперечила вона. – Вважаю, що талановиті люди є завжди, у кожному часі, в кожному музичному напрямку.
— Так, але більшість талановитих людей просто не помічають, тому що зараз помічають лише тих, хто робить все однотипно та співає про те, що хочуть почути.
У відповідь на мої слова Катря схвально кивнула.
— Тут я з тобою згодна, – сказала вона. – Якщо хочеш, то я можу скинути тобі у соціальну мережу деякі пісні, які часто слухаю я.
Мені сподобалася Катрусина пропозиція.
— Так, мені було б цікаво дізнатися про твої музичні вподобання, – відповіла я їй.
Тут пролунав дзвінок на урок, і ми сіли по своїх місцях.
Одного разу мені закортіло піти у гори.Я взяла з собою все необхідне-подушку,палатку,ковдру,телефон,фотоапарат...Але сумка виявилася занадто важкою.Та я не могла залишити телефон і фотоапарат.Вигідніше було залишити ковдру.І сумка стала надто легше.Ми вирушили вгору.Високо у горах мені стало холодно. та я залишила разом із ковдрою свою теплу куртку.А коли на землю стали спускатися сутінки стало ще гірше... Ми розпалили багаття,поставили палатки...Прийшов час лягати спати.Я залізла у палатку але не взяла ковдру!Спати на твердій землі було не дуже приемно...На наступний день ми почали спускатися вниз.Пішов дощ...Парасолька не влазила у сумку навіть тоді коли я виклала ковдру.Прийшлося бігти під дощем...Коли ми нарешті прийшли додому я з полегшенням зітхнула...Ось така нещаслива поїздка у гори сталася зі мною одного разу.
Объяснение:
На шкільній перерві я сиділа та слухала музику у навушниках. Побачивши це й зацікавившись, до мене підійшла Катруся.
— Привіт, – привіталася вона.
— Привіт, – відповіла я, знявши навушники.
— Можна поцікавитися, який стиль у музиці ти полюбляєш найбільше? – запитала Катруся.
— У мене немає найулюбленішого стилю у музиці. Я слухаю все, що мені до вподоби, починаючи від класичної музики та закінчуючи рок-музикою дев’яностих років, – відповіла я.
— А як ти відносишся до сучасної поп-музики? – знов запитала Катря.
— Я не дуже люблю сучасну поп-музику, бо вважаю, що в ній замало талановитих виконавців, – пояснила я.
Почувши мої слова, Катруся здивувалася.
— Я з тобою не згодна, – заперечила вона. – Вважаю, що талановиті люди є завжди, у кожному часі, в кожному музичному напрямку.
— Так, але більшість талановитих людей просто не помічають, тому що зараз помічають лише тих, хто робить все однотипно та співає про те, що хочуть почути.
У відповідь на мої слова Катря схвально кивнула.
— Тут я з тобою згодна, – сказала вона. – Якщо хочеш, то я можу скинути тобі у соціальну мережу деякі пісні, які часто слухаю я.
Мені сподобалася Катрусина пропозиція.
— Так, мені було б цікаво дізнатися про твої музичні вподобання, – відповіла я їй.
Тут пролунав дзвінок на урок, і ми сіли по своїх місцях.
Одного разу мені закортіло піти у гори.Я взяла з собою все необхідне-подушку,палатку,ковдру,телефон,фотоапарат...Але сумка виявилася занадто важкою.Та я не могла залишити телефон і фотоапарат.Вигідніше було залишити ковдру.І сумка стала надто легше.Ми вирушили вгору.Високо у горах мені стало холодно. та я залишила разом із ковдрою свою теплу куртку.А коли на землю стали спускатися сутінки стало ще гірше... Ми розпалили багаття,поставили палатки...Прийшов час лягати спати.Я залізла у палатку але не взяла ковдру!Спати на твердій землі було не дуже приемно...На наступний день ми почали спускатися вниз.Пішов дощ...Парасолька не влазила у сумку навіть тоді коли я виклала ковдру.Прийшлося бігти під дощем...Коли ми нарешті прийшли додому я з полегшенням зітхнула...Ось така нещаслива поїздка у гори сталася зі мною одного разу.