У всіх реченнях є прикладка, окрім (розділові знаки вилучено) Ось він Дніпро величний і древній народна українська ріка.
У прозорому п'янкому повітрі почепився перший срібний
ДЗВОНИК весни
крихітний жайворонок.
Чорні вуглинки обрамлених довгими віями великих очей на
зблідлому обличчі обпекли Максима зупинили.
Арики тобто зрошувальні канали густою сіткою вкрили степ.
Дядько Максим теж залізничник після війни Жив під Черкасами.

​

Моя Мова – найкраща в світі! Нею освідчувалися в коханні мої дідусі і бабусі, мої матуся і татусь. Моєю Рідною Мовою я сказав свої перші слова: Мама, Тато. Нею сказали свої перші слова мої діти.
Історія моєї Рідної Мови починається з 4–5 століття нашої ери. У той далекий час із розрізнених слов'янських племен склався етнос, що згодом сформував Київську Русь. З того часу й починається історія моєї Рідної Української Мови.
Моя Мова – одна з наймелодійніших і наймилозвучніших мов у світі.
Моєю Мовою мовлять, речуть, розмовляють, говорять, балакають, оповідають, кажуть, гомонять, моралізують, лепечуть, белькотять, бовкають, гаркають, гиркають оточуючі мене люди… У якій мові є ще така багата емоційно-психологічна лексика, яка дозволяє описати дію і статус, стан і вік людини, її оточення та ще багато інших ознак одним лише словом? Тільки в моїй Рідній Мові!
Моя Рідна Мова – найбагатша в світі! У словнику моєї Мови налічується більше 200 тисяч слів! Ще зовсім недавно було заборонено видавати будь-які словники Української Мови з кількістю слів понад сорок тисяч.
Моя Мова – одна з найпоширеніших мов у світі! Моєю Рідною Мовою розмовляють у світі близько 45 млн. чоловік і володіють нею як другою мовою спілкування ще близько 15 млн. чоловік. Це забезпечує моїй Рідній Мові 26 місце серед 6 тис. мов за поширеністю в світі. Вона поширена в Україні, Білорусі, Росії, Польщі, Румунії, Молдові, Канаді, США, Сербії, Португалії та інших країнах. Моя Мова є державною в Україні та однією з трьох офіційних і рівноправних мов у невизнаній Придністровській Республіці (Молдова).
Задекларована державність моєї Рідної Української Мови є основним двигуном об’єднання сучасного українського суспільства, формування української нації, уособленням української державності, гарантією збереження національної ідентичності українського етносу і державної єдності України. З огляду на це, український народ і держава мають забезпечувати відродження і захист моєї Рідної Української Мови, розбудову українського мовного простору… Але – не так сталось, як гадалось.
Різноманітні аспекти глобалізації, зокрема поширення інформації електронними ЗМІ, становлять загрозу не тільки "малим" мовам, але й моїй Рідній Українській Мові. Мова, відсутня в Інтернеті, – то мова, що "не існує більше" в сучасному світі. Нею не користуються в економічній сфері та бізнесі. Аналіз веб-сторінок свідчить, що в Інтернеті переважає англійська мова (81 %), за нею йде німецька мова (4 %), далі йдуть японська, французька і скандинавські мови (по 2 %) та іспанська (1 %). На решту мов світу припадає близько 8 % веб-сторінок мережі. Моя найкраща Рідна Українська Мова надзвичайно мало представлена в Інтернеті, що не може не викликати певного занепокоєння.
Є й інші чинники, які становлять загрозу моїй Рідній Мові. Ми досить часто стаємо свідками того, як нав’язують українському суспільстві уявлення про мою Рідну Мову як ущербну й непрестижну. І мовчки все це сприймаємо, не кидаємося на захист своєї Рідної Мови. З нашої мовчазної згоди на наших очах здійснюється найтяжчий злочин – вбивство нашої Рідної Мови! 
За словами українського мовознавця Павла Мельника – «це духовна руйнація, духовне спустошення, розмивання глибинних усталених структур нашого менталітету та закоріненого в історію, культуру, у саме єство народу творчого, комунікативного досвіду, який налічує майже два тисячоліття... Це процес руйнівний і загрозливий для всієї культури як цілісної саморепродуктивної системи. При втраті рідної мови звужується не просто сфера мовлення. Звужується культурно, ментально, когнітивно, емоційно знекровлюється весь український світ. Ще О. Потебня наголошував на шкідливих аспектах мовленнєвого змішування двох мов, що супроводжується спустошенням свідомості» (Світові обереги рідних мов).
Дорогі співвітчизники! Не будьмо байдужими, давайте разом захищати найбільше наше багатство – нашу Рідну Українську Мову!

Єдиний скарб у тебе – рідна мова. Єдиний скарб у тебе – рідна мова. Заклятий для сусіднього хижацтва. Вона твого життя міцна основа, Певніша над усі скарби й багатства.» (П. Куліш)  Мова – це серце нації і душа народу. Кожен народ має свою мову і прославляє її. Український люд — один із великих слов’янських народів, який має свою історію, який має чим пишатися. Українські землі перетерпіли багато битв, українці пролили багато крові, боронячи нашу Батьківщину. За до писемних документів, праці істориків, етнографів, громадських діячів та лінгвістів ми можемо вивчати історію нашого рідного краю, віднайти відповіді на свої запитання. Наш міцний, як скеля, народ має славетну мову солов’їну, яка наймилозвучніша, наймиліша, найцінніша у всьому світі. У кожного українця складається певне враження від рідної мови. Для великих українських письменників мова стає натхненням для написання різних поезій. Я думаю, взагалі не має такого письменника, який би не хотів би писати про красу рідної мови, не прославив велич її в народі, не хотів би розповісти всім про її  красу. «Мово моя материнська, Квіти в душі й на устах. Ти – мій рушник український, Ти – моя доля, мій шлях.» І. Чернецький Українською мовою написані твори Котляревського і Шевченка, Франка і Лесі Українки, Нечуя-Левицького і Коцюбинського, які Україна буде пам’ятати завжди. Нашою мовою Маруся Чурай складала пісні, які підбадьорювали козаків, нею звучали накази славнозвісного полководця і гетьмана П.Сагайдачного, який вів на бій козацькі полки. Це мова запорізьких козаків. Роль слова, рідної мови в житті народу присвячує В.Сосюра поезію “Я знаю силу слова”, що ввійшла до збірки “Поезія не спить”.У ній Сосюра створює образ слова, яке проникає до людських сердець і надихає берегти рідне слово.Максим Рильський описує мову неймовірними словами, він  висловлює свої почуття неймовірними порівняннями: Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно і нестанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хай буде… Я впевнена, що кожен погодиться зі словами Панаса Мирного: «Найбiльше i найдорожче добро кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, i своï сподiванки, розум, досвiд, почування». Ми будемо жити і процвітати, доки з нами наша мова калинова. Вона допомагає нам спілкуватися між собою, занурює нас у неймовірну красу кожного нашого слова. Прекрасна, неповторна, мелодійна українська мова, А для нас, українців, вона єдина й безцінна, адже мова народна — це золотий запас душі народу, з якого ми виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися й пишатися рідним краєм.