У якому рядку всі слова – сполучники:
А) ніби, поза, зате, наче;
Б) якби, від, щоб, за; ( )
В) де, поки, аби, як;
Г) ніж, проміж, з-посеред, хоч би.
2. У якому рядку всі сполучники сурядності:
А) але, та, і, або;
Б) хоч, хоча, однак, й; ( )
В) зате, хоча, який, ні;
Г) щоб, проте, також.
3. У якому рядку всі сполучники підрядності:
А) бо, тому що, оскільки, якби;
Б) а, і, коли, зате, або; ( )
В) бо, та, проте, начебто, ніби;
Г) хай, ні…ні, ледве, й, однак.
4. У якому рядку всі сполучники підрядні приєднують речення мети:
А) що, як, мов;
Б) щоб, для того щоб, з тим щоб; ( )
В) мов, хай, що;
Г) бо, оскільки, коли.
5. У якому рядку всі сполучники підрядні приєднують речення часу:
А) як тільки, що, наче, бо, щоб;
Б) коли, як тільки, щойно, поки, допоки; ( )
В) оскільки, незважаючи на те що, але, та, чи;
Г) мов, якщо, хоч, дарма що, ніби.
6. У якому рядку всі сполучники належать до одного розряду за будовою:
А) тому що, незважаючи на те що, для того щоб, через те що;
Б) аби, чи…чи, щоб, у зв’язку з тим що, то…то;
В) коли б, якщо і, ледве, хоч; ( )
Г) оскільки, внаслідок, того що, якщо, бо, але.
7. Скільки сполучників у поданому реченні:
Я мушу книжки читати, щоб очі мої не осліпли, я розмовляти мушу, щоб з туги не оніміти.
А) 1;
Б) 2; ( )
В) 3;
Г) 4.
8. У якому рядку правильно написані сполучники:
А) при тому, ніби то, наче б, адже;
Б) немовбито, тільки-но, тому що; ( )
В) немовби, не зважаючи на те що, якбито;
Г) неначеб-то, ніби-то, отож-то.
9. У якому рядку всі сполучники пишуться разом:
А) що/б, за/те, немов/би, як/тільки, в/наслідок того що;
Б) ніби/то, а/би, через те/що, так/що, як/що; ( )
В) не/мов, не/мовбито, ніби/то, за/те, після того/як;
Г) начеб/то, не/наче, ніби/то, про/те, як/би.
10. Зробити повний синтаксичний розбір речення і морфологічний розбір сполучника.
Але мрії вже щезли, мов птах розвіяв їх крильми.
Вічливу людину відрізнити від інших дуже легко.Така людина завжди говорить з посмішкою, дякує тобі за будь-яку справу, бажає тобі здоров'я, гарного аппетиту або доброго дня. І робить це не тільки тому, що так треба, а від щирого серця. Насправді вічлива людина ніколи не буде вдавати щось із себе - вона буде сама собою завжди, навіть тоді, коли аргументи будуть проти неї.
Справжня шляхетна людина буде робити добрі справи для всіх, хто їх потребує, і не буде розповідати про зроблене добро, хвалитися. Справжніх добрих людей дуже мало, і коли вони є - це щастя. Бережіь їх почуття, адже кожне необережне слово може ранити їх, відібрати бажання робити добро, змінити їх не в гарну сторону.