Собака -- друг людини . Чому так стали казати? Мабудь, тому що собака -- це унікальна тварина . Вона спроможна на відчуття , вона нападає на ворога і радісно зустрічає друга . Вона відчуває те, що відчуваеш ти , допомагає розвеселитись , не кине у журбі . Вже не раз по всьому світу проходили новини ,як собака рятувала людей . А є собаки, які по спадковості допомагають людям . Такі собаки водяться в Швейцарії , порода сербернар, мабудь не одна легенда ходить про цих "собак-героів" адже вони спеціально навчені рятувати людей від снігу .
Собака завжди вірна своєму господарю , вона буде чекати його там , де він накаже, скільки не довелося б чекати. Собака -- друг людини. Кращий друг.
Я теж писала у школі такий твір) Писала сама. Залюбки поділюся с Вами.Отже
Найважче у цьому світі - це жити в ньому. Кожного дня ми повинні вирішувати безліч проблем, турбуватися про своїх близьких, хвилюватися з приводу чи без... Ми майже завжди чимось заклопотані, нам кудись завжди треба бігти, ми щось вирішуємо, плануємо, робимо... За всіма цими звичними нам буденними проблемами і клопотами усі забувають про головне - час. Його неможливо повернути назад. Ми не можемо раптом ще раз пережити вчорашній день, він стає історією. Люди раді б повернути роки свого безтурботного дитинства, але, на жаль, це неможливо. Кожен з нас хотів би виправити свої помилки в минулому, та час невблаганний. Іноду повертаються втрачені друзі, втрачені колись грощі теж рано чи пізно повернуться, та час не повертається ніколи.
Наше життя дуже швидкоплинне, іноді думаєш, що чекає тебе в майбутньому? За всіма справами ми і не живемо по-справжньому, майже ніколи не помічаємо краси, що навколо нас: яскравого сонця, весняного неба, зимового ранку, літнього чарівного вечора... А потім раптом стає занадто пізно, наш час у цьому світі спливає, і ми так нічого і не встигаємо зробити важливого, бо нам усі ці роки було не до того. Що нам заважало частіше говорити близьким і рідним: "я Вас люблю"? Що заважало нам втілити наші заповітні мрії у життя? Хто нам не давав більше часу проводити з родиною та друзями?
Час потрібно використовувати правильно і намагатися не робити непоправних помилок. Потрібно цінувати кожну годину, кожну хвилину. Але не переставати боротися, не переставати мріяти... І,звичайно, не втрачати віри. Жити своїм життям та пам"ятати: втрачені роки не повернеш, але минуле завжди поруч. Воно чекає, щоб перевернути теперішнє та змінити майбутнє.
Собака -- друг людини . Чому так стали казати? Мабудь, тому що собака -- це унікальна тварина . Вона спроможна на відчуття , вона нападає на ворога і радісно зустрічає друга . Вона відчуває те, що відчуваеш ти , допомагає розвеселитись , не кине у журбі . Вже не раз по всьому світу проходили новини ,як собака рятувала людей . А є собаки, які по спадковості допомагають людям . Такі собаки водяться в Швейцарії , порода сербернар, мабудь не одна легенда ходить про цих "собак-героів" адже вони спеціально навчені рятувати людей від снігу .
Собака завжди вірна своєму господарю , вона буде чекати його там , де він накаже, скільки не довелося б чекати. Собака -- друг людини. Кращий друг.
Я теж писала у школі такий твір) Писала сама. Залюбки поділюся с Вами.Отже
Найважче у цьому світі - це жити в ньому. Кожного дня ми повинні вирішувати безліч проблем, турбуватися про своїх близьких, хвилюватися з приводу чи без... Ми майже завжди чимось заклопотані, нам кудись завжди треба бігти, ми щось вирішуємо, плануємо, робимо... За всіма цими звичними нам буденними проблемами і клопотами усі забувають про головне - час. Його неможливо повернути назад. Ми не можемо раптом ще раз пережити вчорашній день, він стає історією. Люди раді б повернути роки свого безтурботного дитинства, але, на жаль, це неможливо. Кожен з нас хотів би виправити свої помилки в минулому, та час невблаганний. Іноду повертаються втрачені друзі, втрачені колись грощі теж рано чи пізно повернуться, та час не повертається ніколи.
Наше життя дуже швидкоплинне, іноді думаєш, що чекає тебе в майбутньому? За всіма справами ми і не живемо по-справжньому, майже ніколи не помічаємо краси, що навколо нас: яскравого сонця, весняного неба, зимового ранку, літнього чарівного вечора... А потім раптом стає занадто пізно, наш час у цьому світі спливає, і ми так нічого і не встигаємо зробити важливого, бо нам усі ці роки було не до того. Що нам заважало частіше говорити близьким і рідним: "я Вас люблю"? Що заважало нам втілити наші заповітні мрії у життя? Хто нам не давав більше часу проводити з родиною та друзями?
Час потрібно використовувати правильно і намагатися не робити непоправних помилок. Потрібно цінувати кожну годину, кожну хвилину. Але не переставати боротися, не переставати мріяти... І,звичайно, не втрачати віри. Жити своїм життям та пам"ятати: втрачені роки не повернеш, але минуле завжди поруч. Воно чекає, щоб перевернути теперішнє та змінити майбутнє.