Укажіть речення у тексті (позначено цифрою перед ним) з кількома рядами однорідних членів.

(1) Ми купуємо в арабів східні товари: імбир, перець, гвоздику, сушені фрукти. (2) У русів ми купуємо віск, мед, хутра, шерсть, щетину, смолу, дьоготь, шкури, сало. (3) Ми торгуємо славним, добротним германським сукном і білосніжними полотнами. (4) Ми привозимо також зброю і залізо, чудове вино з рейнських виноградників... (В. Ян)​

З самого малечку я дуже сильно хотів завсети домашню тваринку, а саме хом'яка. І моя мрія збулася уже в 7 років мені татусь його купив, ми йому збудували хатинку із деревини. Весь свій час я проводив гаючи за його рухами, і мене це дуже зацікавило, адже я просто неміг розуміти як такий малесенький хом'як може так швидко переміщатися по своїй хатинці, його жвава манера мені була довподоби, адже я сам спортивний, і часто люблю вовтузитись на вулиці.З часом він ставав все більш рухливіший, і йому ставало все дедалі меньше місця у домівці, тому інколи я брав його з собою гратися, щоб він хоть трішки привикав до рук.( Закінчення можег сам придумати зважаючи на твоє вподобання)

Українцям також дуже сильно не вистачає взаєморозуміння. Проблема в тому, що різні регіони країни живуть різним життям. Але це зовсім не означає, що можна відмовитися від спроб знайти спільне. Українці дуже різні, вони повинні шукати точки дотику, щось спільне. Якщо це спільне так і не буде знайдено, то у нашої країни дуже погані перспективні. А це, в свою чергу, дуже прикро, оскільки все те, що відбувалося раніше, повинно було змусити нас повірити в цю країну.

Як і у будь-якого іншого народу, українцям теж чогось не вистачає. По-перше, їм не вистачає вміння мислити стратегічно, дивлячись далеко вперед. Якби ми це робили, ми б могли передбачити виникнення ризиків і уникнути їх. Але ми цього не зробили і пожинаємо плоди цього зараз. По-друге, українцям не вистачає терпимості. Ми тут різні, потрібно шукати один до одного підходи, щоб будувати, а не руйнувати країну.