Укажіть речення з однорідними додатками. 1)Дім силою будують, а розумом скріплюють. 2)Розумний — не хитрий, зате мудрий. 3)Умитий місяць-молодик займеться жовтнем а чи квітнем. 4)Тихій та смирній дівчині йшла на душу пісня.
Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо. Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом. Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета. Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
6- У лісі мене чарувало все: пташки, трава та високі дерева.
В цей день Олену дратували навіть дрібниці: стукіт олівця і шум вітру.
Віталій отримав від батьків такі подарунки: телефон і поїдку на море.
7 -
8 - Здавалось, вона зараз вибухне від злості.
Їм здавалось, що от-от почнеться дощ.
9 -
Мово рідна, ти, як море, безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця – краю.
У тобі світлоносна мудрість віків і пам'ять тисячоліть, зойк матерів у годину лиху і непереможний гук лицарів твоїх у днину побідну, пісня серця дівочого в коханні своїм і крик новонародженого. Красо моя, у тобі неосяжна душа народу, його мудрість і щедрість, радощі й печалі, його труд і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його.
Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий у світі, а без тебе – перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість , у млу небуття.
Твердине моя, ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно!
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
1-Б
2-Г
3-А,Г
4-В,Г
5-В
6- У лісі мене чарувало все: пташки, трава та високі дерева.
В цей день Олену дратували навіть дрібниці: стукіт олівця і шум вітру.
Віталій отримав від батьків такі подарунки: телефон і поїдку на море.
7 -
8 - Здавалось, вона зараз вибухне від злості.
Їм здавалось, що от-от почнеться дощ.
9 -
Мово рідна, ти, як море, безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця – краю.
У тобі світлоносна мудрість віків і пам'ять тисячоліть, зойк матерів у годину лиху і непереможний гук лицарів твоїх у днину побідну, пісня серця дівочого в коханні своїм і крик новонародженого. Красо моя, у тобі неосяжна душа народу, його мудрість і щедрість, радощі й печалі, його труд і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його.
Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий у світі, а без тебе – перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість , у млу небуття.
Твердине моя, ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно!