Укажіть рядок фразеологізмів, у якому всі службові слова є прийменниками.
А) залити сала за шкуру, носити на руках, бути як палець;
Б) зарубати на носі, витягти з болота, кров із молоком;
В) на широку ногу, крапля в морі, і пальцем не торкнутися;
Г) мов медом помазаний, тримати в кулаці, мати голову на плечах
Чи гуманно утримувати диких тварин у клітках?
Так, циркова вистава з дресированими тваринами здатна вразити. Розумні істоти демонструють деколи просто чудеса. Вони виконують такі трюки, що захоплює подих. Іноді просто повірити неможливо, що таке взагалі буває. Враження неймовірні, це так. Але...
Але треба замислитись над долею тварин, які потрапили в цирк не за своїм власним бажанням. Всі вони були якимось чином вилучені з живої природи, звичних місць проживання, відірвані від рідного середовища. Тепер вони змушені виконувати те, що від них вимагає людина. І, як можна здогадатися, не завжди гуманними методами.
Це дуже неоднозначне питання - чи повинні існувати цирки, зоопарки дельфінарії та подібні заклади, де тримають у неволі диких тварин. Бувають різні причини, з яких звірі в них потрапляють. Деякі з них приходять до людей з своїми травмами, хворобами і залишаються з власної волі. Але набагато частіше їх вилучають з природи просто варварськими методами і, якщо допустиме таке порівняння, буквально ув"язнюють на все життя у клітки.
На мій погляд, негативного у цьому явищі набагато більше, ніж позитивного. Адже несправедливо розважати одних ціною страждань інших.
Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятись один від одного. Представники різних країн носили національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від німця, француза, грека тощо. Зараз одяг — більш стандартний, хоча є безліч ів створити собі неповторний стиль. І це особливо стосується підлітків, адже саме в цьому віці нам хочеться виразити себе, підкреслити свою унікальність.
ігаючи за натовпом, можна побачити абсолютно різних людей: дівчат із рожевим волоссям у широченних штанях або фарбованих блондинок у міні й чоботях на "шпильках"; юнаків у чорному, з пірсингом на обличчі або милих "лялькових" хлопчиків із пишними кучерями в майже жіночому одязі... Їх помічаєш у першу чергу, бо вони виділяються на загальному тлі. А з кого ж складається решта? З "сірої маси"? Адже є люди, які, навпаки, не хочуть, щоб їх помічали, звертали на них увагу, тому намагаються злитися з іншими, бути як усі.
Звичайно, все це стосується не тільки одягу. Головне в людині — її внутрішня сутність. Оригінальність світобачення, несхожість на інших у поведінц і життя, — все це є ознаками нестандартних особистостей, яких, на жаль, дуже часто не розуміють оточуючі. А те, що не розуміють, як правило, засуджують. Як наслідок — самотність, конфлікти, комплекси. Тому нерідко такі "незвичайні" люди або замикаються в собі й живуть у власному внутрішньому світі, або стають звичайними, пересічними, розуміючи, що так — легше.
Приклад особистості, яка втратила свою індивідуальність під впливом повсякденного життя, показаний на алегоричному образі білого коня Шептала в однойменному оповіданні В. Дрозда. Вирвавшись із неволі, він відчув смак свободи, радість, піднесення... Але це тривало лиш мить. Потім кінь подумав і вирішив, що таки краще залишити все як є, прикинутися сіреньким і покірненьким. Навіщо виділятися? Адже з цього ніякої користі — навпаки, самі проблеми!