Укажіть термін за його визначенням. Елементи сюжету, позасюжетні елементи, у тому числі й монологи, діалоги, полілоги, що називають компонентами художнього твору, становлять його .
Коли говорять про унікальність української нації, про особливі характеристики народу, завжди особливий наголос робиться на українській пісенності. Українська пісня відображає історію нашої держави. З давніх-давен й до теперішнього часу в піснях вимальовуються всі переживання люду. Пісня супроводжує людину від народження, до смерті. Родини радіють новому поповненню, що виливається в радісні святкові пісні. Далі малеча росте і через колискові мами, зворушливі пісні чоловіків про козацьку славу і воїнські досягнення, насичується духом нашого народу. Доросла людина теж не розлучається з піснями. Вони супроводжують її на роботі та дозвіллі. І врешті решт сумні пісні лунають у дворах, коли людина залишає цей світ. В народі розповідають легенду, що нібито Господь, коли роздавав багатства людям, був таким щедрим, що коли дійшла черга до нашої земли, в нього нічого не залишилося. І він подарував людям пісню. Мабуть ця легенда була придумана в скрутні часи. І правда, багато лиха вилито на наш народ. Але не тільки сумні пісні притаманні українській культурі. Українці по своїй суті дуже добрі й мирні люди. Вони люблять спілкуватися і жартувати. Саме тому існує багато жартівливих пісень. Ці пісні знають і співають не тільки українці, а й люди інших національностей та в інших країнах. Багато обрядових пісень дійшли до нас з давнини. Всім з дитинства відомі колядки та щедрівки. За часів козацької слави складено немало пісень про видатних козаків, військові перемоги, гетьманів та подій, що відбувалися за період козаччини. Радість і сум, журба й сміх виспівується в наших піснях зображуючи історію народу з найдавніших часів. Ми живемо в світі високих технологій, та пісня не полишає нас не на мить. Вола луна звідусіль: по радіо, в автобусах, на площах та базарах. Наші виконавці радують нас українськими піснями. Багато українських пісень вже стали відомими на увесь світ, підкорюючи різних людей, на різноманітних пісенних конкурсах. Сучасна пісня звичайно відрізняться, але якщо прислухатись, то неодмінно можна визначити, що дана пісня народжена в Україні, або написана українським автором.
Твір-опис зовнішності людини за картиною в художньому стилі Молодий Шевченко (за картиною Т. Шевченка «Автопортрет») Тарас Григорович Шевченко — не лише відомий поет, але й відомий художник України. З-під його пензля з'явилося чимало талановитих і неперевершених картин. Свій перший автопортрет він намалював у 1840 році, коли стараннями друзів був уже викуплений із кріпацтва і почав навчання в Академії мистецтв у Петербурзі. Його мрія здійснилася — він вільний і буде навчатися живопису! Перед нами молодий Шевченко, йому лише 26 років. Темне волосся відтінює світлий відкритий лоб, легка привітна усмішка сховалася в куточках губ. Погляд очей глибокий і проникливий, у ньому і смуток за пережитим, і сподівання на кращу долю, але водночас трохи підняте підборіддя підкреслює наполегливий і впертий характер. Пізніше він напише: «Караюсь, мучусь, але не каюсь!» Овал обличчя юного Тараса ніби освітлений дивним промінням на темному тлі. Юнак, який зображений на картині, ще не знає, яка доля його очікує, тому погляд чистий, привітний. Він ще не знає про допити, каземати, в'язниці, солдатську муштру, про заборону писати й малювати. Йому зараз віриться, що він врешті вирвався на волю і тепер матиме змогу творити: малярський хист дасть можливість розкритися йому вповні. Це був період, коли майбутній великий поет навіть не здогадувався про своє призначення. Та це буде потім, а зараз він радий бачити всіх і вітати на своєму порозі.
Українська пісня відображає історію нашої держави. З давніх-давен й до теперішнього часу в піснях вимальовуються всі переживання люду. Пісня супроводжує людину від народження, до смерті. Родини радіють новому поповненню, що виливається в радісні святкові пісні. Далі малеча росте і через колискові мами, зворушливі пісні чоловіків про козацьку славу і воїнські досягнення, насичується духом нашого народу. Доросла людина теж не розлучається з піснями. Вони супроводжують її на роботі та дозвіллі. І врешті решт сумні пісні лунають у дворах, коли людина залишає цей світ.
В народі розповідають легенду, що нібито Господь, коли роздавав багатства людям, був таким щедрим, що коли дійшла черга до нашої земли, в нього нічого не залишилося. І він подарував людям пісню. Мабуть ця легенда була придумана в скрутні часи. І правда, багато лиха вилито на наш народ.
Але не тільки сумні пісні притаманні українській культурі. Українці по своїй суті дуже добрі й мирні люди. Вони люблять спілкуватися і жартувати. Саме тому існує багато жартівливих пісень. Ці пісні знають і співають не тільки українці, а й люди інших національностей та в інших країнах.
Багато обрядових пісень дійшли до нас з давнини. Всім з дитинства відомі колядки та щедрівки. За часів козацької слави складено немало пісень про видатних козаків, військові перемоги, гетьманів та подій, що відбувалися за період козаччини. Радість і сум, журба й сміх виспівується в наших піснях зображуючи історію народу з найдавніших часів.
Ми живемо в світі високих технологій, та пісня не полишає нас не на мить. Вола луна звідусіль: по радіо, в автобусах, на площах та базарах. Наші виконавці радують нас українськими піснями. Багато українських пісень вже стали відомими на увесь світ, підкорюючи різних людей, на різноманітних пісенних конкурсах. Сучасна пісня звичайно відрізняться, але якщо прислухатись, то неодмінно можна визначити, що дана пісня народжена в Україні, або написана українським автором.
Молодий Шевченко
(за картиною Т. Шевченка «Автопортрет»)
Тарас Григорович Шевченко — не лише відомий поет, але й відомий художник України. З-під його пензля з'явилося чимало талановитих і неперевершених картин. Свій перший автопортрет він намалював у 1840 році, коли стараннями друзів був уже викуплений із кріпацтва і почав навчання в Академії мистецтв у Петербурзі. Його мрія здійснилася — він вільний і буде навчатися живопису!
Перед нами молодий Шевченко, йому лише 26 років. Темне волосся відтінює світлий відкритий лоб, легка привітна усмішка сховалася в куточках губ. Погляд очей глибокий і проникливий, у ньому і смуток за пережитим, і сподівання на кращу долю, але водночас трохи підняте підборіддя підкреслює наполегливий і впертий характер. Пізніше він напише: «Караюсь, мучусь, але не каюсь!»
Овал обличчя юного Тараса ніби освітлений дивним промінням на темному тлі. Юнак, який зображений на картині, ще не знає, яка доля його очікує, тому погляд чистий, привітний. Він ще не знає про допити, каземати, в'язниці, солдатську муштру, про заборону писати й малювати. Йому зараз віриться, що він врешті вирвався на волю і тепер матиме змогу творити: малярський хист дасть можливість розкритися йому вповні.
Це був період, коли майбутній великий поет навіть не здогадувався про своє призначення. Та це буде потім, а зараз він радий бачити всіх і вітати на своєму порозі.