Рука: Легка рука, махнути рукою, руки опустити, рука об руку, рука не піднімається, гріти руки, золоті руки, відбитися від рук, вмивати руки.
Голова: Капустяна голова, зложити голову, йде обертом голова, морочити голову, мудра голова, на всю голову, ховати голову в пісок, втратити голову, братися за голову, як сніг на голову, гаряча голова, ходити на голові, вітер в голові, голову сушити, ганьба на сиву голову.
Очі: Замилювати очі, очі мої тебе не бачать, хоч в око стрель, берегти як зіницю ока, дим пускати в очі, склепити очі, сказати в очі, аж очі рогом лізуть, вирости в очах, відкрити очі, закривати очі на щось.
Хліб: Важкий хліб, легкий хліб, піти на власний хліб, хліб насущний, хліб одбити, хлібом-сіллю зустрічати, заробляти на хліб.
Перед мікрофоном програма “Перед мікрофоном “Свободи”!
В студії Марина Пирожук.
Сьогодні нашим гостем є відомий український письменник Андрій Курков. До речі, відомий не лише в Україні, а й на Заході.
Пане Курков, вітаю Вас! Дуже дякую, що знайшли час поспілкуватися з нами і з нашими слухачами!
Андрію, Ви взагалі дивовижна людина: росіянин, пишете російською і українською, але вважаєте себе українцем за ментальністю. Відомо, що Ви народилися в Росії.
Як довго Ви, до речі, живете в Україні? Чи не було у Вас колись бажання переїхати на історичну батьківщину?
Андрій Курков: - Я виріс в Києві. Я переїхав з родиною до Києва, коли мені було 3 роки. Тобто, я не тільки за ментальністю, а й, скажу так, за відчуттям власної землі більше українець. Коли я це кажу, то когось це дратує, а когось ні.
Мені на початку 90-их кілька разів пропонували повертатися на історичну батьківщину або переходити писати тільки українською мовою. Але справа в тому, що любити Україну можна і татарською мовою, і єврейською, і угорською. Я думаю, що у нас дуже багато наших співвітчизників люблять Україну своїми рідними мовами.
- Андрію, а як Ви ставитеся до проблеми, якою дуже часто зловживають політики? Мова йде саме про російську мову, про яку Ви щойно згадували, і якою надактивно опікуються окремі політики, які надали їй статус регіональної в певних регіонах не так давно.
До речі, Ви підтримуєте такі дії чиновників зі Сходу і Півдня? Чи справді, на Ваш погляд, російська мова потребує в Україні захисту? Цікаво було б почути від Вас відповідь як від інтелектуала, якого багато людей поважають в Україні.
Андрій Курков: - Треба, мабуть, починати говорити про історію цього питання, починаючи з 90-их років.
У російської мови проблем ніяких не було в Україні. Може, якісь побутові проблеми виникали в російськомовних в деяких ситуаціях, як, наприклад, ситуація дуже трагічна у Львові - вбивство у львівській кав’ярні. Але справжніх проблем ніколи не було.
- Ці побутові ситуації варті того, аби політики робили з цього зброю?
Рука: Легка рука, махнути рукою, руки опустити, рука об руку, рука не піднімається, гріти руки, золоті руки, відбитися від рук, вмивати руки.
Голова: Капустяна голова, зложити голову, йде обертом голова, морочити голову, мудра голова, на всю голову, ховати голову в пісок, втратити голову, братися за голову, як сніг на голову, гаряча голова, ходити на голові, вітер в голові, голову сушити, ганьба на сиву голову.
Очі: Замилювати очі, очі мої тебе не бачать, хоч в око стрель, берегти як зіницю ока, дим пускати в очі, склепити очі, сказати в очі, аж очі рогом лізуть, вирости в очах, відкрити очі, закривати очі на щось.
Хліб: Важкий хліб, легкий хліб, піти на власний хліб, хліб насущний, хліб одбити, хлібом-сіллю зустрічати, заробляти на хліб.
Объяснение:
Марина Пирожук:- Вітаю всіх!
Перед мікрофоном програма “Перед мікрофоном “Свободи”!
В студії Марина Пирожук.
Сьогодні нашим гостем є відомий український письменник Андрій Курков. До речі, відомий не лише в Україні, а й на Заході.
Пане Курков, вітаю Вас! Дуже дякую, що знайшли час поспілкуватися з нами і з нашими слухачами!
Андрію, Ви взагалі дивовижна людина: росіянин, пишете російською і українською, але вважаєте себе українцем за ментальністю. Відомо, що Ви народилися в Росії.
Як довго Ви, до речі, живете в Україні? Чи не було у Вас колись бажання переїхати на історичну батьківщину?
Андрій Курков: - Я виріс в Києві. Я переїхав з родиною до Києва, коли мені було 3 роки. Тобто, я не тільки за ментальністю, а й, скажу так, за відчуттям власної землі більше українець. Коли я це кажу, то когось це дратує, а когось ні.
Мені на початку 90-их кілька разів пропонували повертатися на історичну батьківщину або переходити писати тільки українською мовою. Але справа в тому, що любити Україну можна і татарською мовою, і єврейською, і угорською. Я думаю, що у нас дуже багато наших співвітчизників люблять Україну своїми рідними мовами.
- Андрію, а як Ви ставитеся до проблеми, якою дуже часто зловживають політики? Мова йде саме про російську мову, про яку Ви щойно згадували, і якою надактивно опікуються окремі політики, які надали їй статус регіональної в певних регіонах не так давно.
До речі, Ви підтримуєте такі дії чиновників зі Сходу і Півдня? Чи справді, на Ваш погляд, російська мова потребує в Україні захисту? Цікаво було б почути від Вас відповідь як від інтелектуала, якого багато людей поважають в Україні.
Андрій Курков: - Треба, мабуть, починати говорити про історію цього питання, починаючи з 90-их років.
У російської мови проблем ніяких не було в Україні. Може, якісь побутові проблеми виникали в російськомовних в деяких ситуаціях, як, наприклад, ситуація дуже трагічна у Львові - вбивство у львівській кав’ярні. Але справжніх проблем ніколи не було.
- Ці побутові ситуації варті того, аби політики робили з цього зброю?