Ясної літньої ночі, дивлячись у зоряне небо, людина мимоволі завмирає перед величчю та красою космосу. справжня глибина неба доступна людині саме вночі, коли незліченні розсипи зірок, загадкові і далекі, сяють у темряві.з давніх-давен людина намагалася пояснити, що там за хмарами, чому сяють зірки, чому вони з неба. світ над головою людини постає величезним і вимагає вивчення, як і світ під його ногами.більшість древніх вважали космос за божество, давали власні імена планетам та зіркам. люди будували гіпотези про те, який він, цей небесний світ. вони намагалися пояснити небесний устрій таким же чином, як і земний. вони наділяли людським якостями небесні тіла, їм здавалося, що все на світі крутиться навколо землі.так, зараз нам смішними версії про пласку землю, черепаху та трьох слонів. сьогодні ми знаємо і про місце нашої землі у сонячній системі, і про всі її планети. вчені-астрономи можуть зазирнути за далекі мільйони світових років, знають, звідки беруться комети та метеорити. ба, більше, вже не секрет, як утворюються зірки й планети та як вони вмирають.вже навіть почали реалізовувати програму освоєння сусідніх планет. пам’ятаєте, як за набором добровольців до космічної програми освоєння марсу mars one слідкував весь світ? незважаючи на те, що можливості повернутися не буде, стати першопрохідцями захотіло більше десяти тисяч людей. думаю, що це тільки початок космічно одіссеї людства.і хто знає, можливо через деякий час людина зможе літати у відпустку до іншої планети з такою ж легкістю, як і до іншої держави.
Одного осіннього дня, коли я ще була зовсім мала, а в ліс можна було ходити і не боятися вовків, моя бабуся покликала мене з собою по гриби. Вона нахилялася біля кожного горбочка, штовхала його довгою палицею, і, впевнившись, що там немає гриба, йшла далі. Я по-трохи відставала, і не встигала за нею, бо була зачарована красою золотої осені. Зненацька я почула тихий шелест позаду. Я не боялась, хоч і кажуть, що з покон-віків тут водяться ведмеді. Оглянувшись назад, серед пожовклого листя я побачила їжачка, який ніс на своїй колючій спинці декілька опеньків. Маленьке створіння повільно рухалося, а ззаду щось неначе кралося за ним. Я ніяк не могла вгледіти, що воно є. Коли тваринка підібралася ближче до їжачка, я побачила надзвичайної краси лисичку. Їжачок підняв голову догори і почав прислуховуватися. Лисиця тим часом тихо просувалася до нього. Маленький їжак швидко скрутився, зрозумівши в чому ріс, а лисиця тим часом підійшла дуже близько і опустила свою довгу мордочку, уткнувшись носом в колючки. Руда не помічаючи мене, штовхнула їжака вперед і, облизувалася, намагаючись виманити їжака лапою. Маленьке створіння, що було схоже на м'яч з голками, навіть не думало розвертатися. Аж раптом, я почула знайоме бабусине : "Аууу". Я відгукнулася, а коли подивилася на місце, де була лисиця не побачила нікого, крім хороброго їжачка-хитрячка, який вирушив далі, немов нічого не сталося.
