Зробити повний синтаксичний розбір складного речення з різними видами зв'язку ( на вибір) письмово.
1. Здається що хтось над землею розвішав невидимі хмарини пахощів а серед них владно й опукло тремтить чебрецевий настій і ніжний дух прив’ялої суниці (М. Ст.). 2. Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи жовтіють тисячі соняшників що поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку там набігли на річку високі коноплі і залили берег своїм гострим важким духом (Н.-Л.). 3. З вежі світ був виразніший виявлявся набагато ширшим барвистішим дні були сповнені сонцем і всемогутністю зелені яка пробивалася повсюди крізь найміцніший камінь (П. З.). 4. Бузок сіяв зелене проміння миготливе й ненадійне земля вже теж освітилася трава дихала морочним духом і все повивалося таким незнайомим і таким тремким хвилюванням що в бабиній душі хитнулося якесь дуже давнє і забуте почуття (М. Тр.). 5. А в цей час наді мною твориться диво хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі по білих хмарах і вони забриніли як скрипка (М. Ст.). 6. Дощ ущух тільки небо все ще спалахувало холодним білим полум’ям вихоплюючи з темряви білого коня що поспішав до села розмоклим путівцем (В. Др.). 7. З жита обізвалась перепілка жайворонки підіймалися все вище і вище в мальовану блакить неба і враз притихли певне першими побачили як у колосках заворушилося сонце вмилося росою стежку по річці а на тій червоній зачервонів крихітний човник (М. Ст.). 8. А то гарна прикмета коли так весело усміхається вранішнє сонце бути погожій днині (Ю. М.). 9. Йшла Мелашка з хлібом садок неначе пов’яв для неї й листя пожовкло а як верталась глянула милому в вічі і для неї знов ніби садок розвився й зазеленів і сонце весело на йому заграло (Н.-Л.)
Займенники відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?Усі займенники змінюються за відмінками, а деякі, як і прикметники, — ще й за родами та числами.У реченні займенник найчастіше виступає підметом, додатком або означенням, рідше — частиною присудка.НАПРИКЛАД:: Я принесу тобі свою надію... (В. Симоненко).
Часто ми недолюблюємо своїх батьків. Інколи батьки нас сварять, критикують. Але ми всерівно знаємо, що любов батьків найсильніша та найщиріша.
У мене є чудові батьки. Я їх дуже люблю, поважаю. Я люблю своїх батьків за те, що вони в мене є. Я люблю своїх батьків тому, що вони мене виховали. Батько та мати вчили мене жити у цьому світі. Батьки від раннього дитинства віддавали мені свою любов. Також у мене дуже велика повага до своїх батьків. Незважаючи на всі труднощі, які були у їхньому житті ми залишалися великою, дружньою сім*єю.
Я люблю своїх батьків і вам раджу задуматися над своїм ставленням до найрідніших.