Рідна мова – це велике надбання для кожної людини.
Говорячи мовою предків, ми віддаємо гідну шану нашим славним прадідам-козакам. Мова дає змогу зберегти національні традиції, українську мелодійну пісню. Рідна мова – це перше наше слово, мамина колискова. З нею тісно пов’язане пізнання навколишнього світу. Ми спілкуємося, виражаємо свої думки, мріємо, вивчаємо минуле, залишаємо слід для майбутнього. Мова ідентифікує нас як народ у великому світі.
Тому треба не забувати рідну мову. Вивчати та збагачувати своє мовлення у великій українській родині.
Історія повідомляє, що були часи, коли знання рідної мови вважалося немодним, непрестижним. Коли навіть малограмотні люди намагалися віддати своїх дітей до шкіл із російським навчанням, думаючи, що тоді їх діти стануть розумнішими, культурнішими.
Зверніть увагу, як розмовляють у нашому місті. Більшість просто "емігранти" власної мови, що користуються суржиком і позиченою напівскаліченою російською мовою. І як тут не згадати талановитого письменника М. В. Гоголя й його повість "Тарас Бульба": "Свій зі своїм не бажає розмовляти, свій свого продає... Переймають хтозна-які звичаї, гордують мовою своєю". Саме від таких людей і слід захищати рідну мову. її слід оберігати від шаленої кількості запозичених слів (якщо в нас є власні відповідники). Треба обмежити їхню кількість.
А)марія сиділа, наступивчи на свої густі темні бровиб) хвилюючись ,тимко розповідав про свої перші подвигив) а ми ще довго, до пізньої доби, вели бесідуг)гуркіт канонади ревів не перестаючиприкладка не відокремлюється в реченніа)подув пустотливий вітрець той віщун світанняб)ліс зустрів мене як друга горлиць теплим воркуваннямв) старі липи могутні дуби як богатирі уквітчали собою круті горбиг)доцвітали конвалії в травах голуюої весни прапорид)дзвіночок сміху мій син прокидається вранці( цих реченях пропущені розділові знаки)3)потрібно відокремити додаток в реченні (розділові знаки пропущено)а)ягід навколо особливо дикої малини була сила-силеннаб)він говорив не поспішаючи з крижаним спокоємв)оповідач не втомний дід наум знавець на кухарстві і пиятцві розказував билиці й небелиціг)опріч гафійки було ще два наймитид)степ оповитий тишею дихав пахощами розсіяних трав4)потрібно відокремити означення в реченні(розділові знаки пропущені)а)налякане заколотом гайвороння, знялось із сусідньої стріхи й било крилами над обсипаною стріхоюб)у лиці, в очах, було розлите щось гостре ,палке й гаряче ,було видно розум із завзяттям і трохи зі злістюв)на тракторі сиділа дівчинка, кругловидна закіптюжена у засмальцьованім комбінезоні, в червоній як шмат полум*ям косинціг)листатий чауш або волове око як його в них звуть буйно розрісся цієї веснид)спорожнілі від плодів садки натягували на себе жовтогарячу намітку
Рідна мова – це велике надбання для кожної людини.
Говорячи мовою предків, ми віддаємо гідну шану нашим славним прадідам-козакам. Мова дає змогу зберегти національні традиції, українську мелодійну пісню. Рідна мова – це перше наше слово, мамина колискова. З нею тісно пов’язане пізнання навколишнього світу. Ми спілкуємося, виражаємо свої думки, мріємо, вивчаємо минуле, залишаємо слід для майбутнього. Мова ідентифікує нас як народ у великому світі.
Тому треба не забувати рідну мову. Вивчати та збагачувати своє мовлення у великій українській родині.
Історія повідомляє, що були часи, коли знання рідної мови вважалося немодним, непрестижним. Коли навіть малограмотні люди намагалися віддати своїх дітей до шкіл із російським навчанням, думаючи, що тоді їх діти стануть розумнішими, культурнішими.
Зверніть увагу, як розмовляють у нашому місті. Більшість просто "емігранти" власної мови, що користуються суржиком і позиченою напівскаліченою російською мовою. І як тут не згадати талановитого письменника М. В. Гоголя й його повість "Тарас Бульба": "Свій зі своїм не бажає розмовляти, свій свого продає... Переймають хтозна-які звичаї, гордують мовою своєю". Саме від таких людей і слід захищати рідну мову. її слід оберігати від шаленої кількості запозичених слів (якщо в нас є власні відповідники). Треба обмежити їхню кількість.