Мій дідусь Іван сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років. Він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. Одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.
Мій дід – успішна людина. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого не було, окрім горя та злиднів. Батько загинув на війні, коли хлопчикові виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.
Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. Невідомо, хто заронив у його дитячу душу таке бажання, але мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села, ледве закінчивши школу, помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось чудом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Приходилося і голодувати, терпіти суцільне безгрошів"я, обходитися без необхідного. Але бажання вивчитись і наполегливість зробили свою справу: здолав він науку.
А потім почав працювати за фахом. Чесно працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.
Тепер мого діда знає ледь не вся країна: він побудував найвеличніші споруди в багатьох містах не лише України, але й світу. Має за це державні нагороди, подяки й грамоти від самого Президента!
Отже, якщо спитати мого діда, в чому полягає його життєвий успіх, він вам скаже: будь наполегливим у досягненні мети, працюй і не шукай легких шляхів. Все дуже просто.
чаклунка /ч а к л у н к а/ - 8 букв, 8 звуків, 3 склади
ч /ч/ - приголосний, твердий, глухий, язиковий, передньоязиковий, шиплячий
а /а/ - голосний, ненаголошений
к /к/ - приголосний, твердий, глухий. язиковий, задньоязиковий
л /л/ - приголосний. твердий, сонорний, язиковий, передньоязиковий, зубний
у /у/ - голосний. наголошений
н /н/ - приголосний. твердий. сонорний, язиковий, передньозиковий, зубний, носовий
к /к/ - приголосний, твердий, глухий. язиковий, задньоязиковий
а /а/ - голосний. ненаголошений
Таке життя.
Мій дідусь Іван сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років. Він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. Одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.
Мій дід – успішна людина. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого не було, окрім горя та злиднів. Батько загинув на війні, коли хлопчикові виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.
Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. Невідомо, хто заронив у його дитячу душу таке бажання, але мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села, ледве закінчивши школу, помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось чудом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Приходилося і голодувати, терпіти суцільне безгрошів"я, обходитися без необхідного. Але бажання вивчитись і наполегливість зробили свою справу: здолав він науку.
А потім почав працювати за фахом. Чесно працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.
Тепер мого діда знає ледь не вся країна: він побудував найвеличніші споруди в багатьох містах не лише України, але й світу. Має за це державні нагороди, подяки й грамоти від самого Президента!
Отже, якщо спитати мого діда, в чому полягає його життєвий успіх, він вам скаже: будь наполегливим у досягненні мети, працюй і не шукай легких шляхів. Все дуже просто.