- Привіт, Іване! Нарешті зустрілися! Як ся маєш? Як справи? Ви вже перебралися до нової квартири?
- Все добре! Так, перебралися. Лише вчора! Стільки клопоту з тим переїздом, увесь час був зайнятий. Спочатку речі складав, потім з батьками викидали все непотрібне, потім викликали вантажівку, щоб поперевозити все. А потім у новій хаті розпаковували та розставляли речі по місцях наново.
- О, це нелегка справа. Ти не виходив на вулицю майже тиждень!
- Ось так вийшло. Скучив за тобою!
- Я теж. Ходив на прогулянки з приятелями, та без тебе все не так цікаво.
- Дякую, друже! Ну, тепер будемо бачитися часто, як завжди. До того ж тепер ми майже сусіди, тож зможемо залишатися один в одного до пізнього вечора.
- Це просто супер! Ну, а як тобі нова оселя?
- Мені подобається! Вона значно просторіша, ніж попередня, в мене велика власна кімната, де можна дивитися фільми, слухати музику, і ніхто не заважатиме. До того ж, мені страшенно подобається вид з дев’ятого поверху – вся околиця як на долоні!
- О, як цікаво! Радий за тебе!
- Знаєш що? Приходь сьогодні ввечері в гості, я тобі все покажу та розкажу.
- Добре! В мене теж накопичилося безліч новин для тебе!
Батько: Богдан Мама:Валентина Молодша донечка :Юнона Старша донька: Аргана( сама придумала) Аргана приготувала вечерю і покликала сім’ю до столу — Мамо, Тату, йдіть скуштуйте мій пиріг — Так-так, дуже смачно пахне, ух: відповів тато — Юнона , досить сидіти в телефоні , ходи до столу: мовила мати. Всі почали вечеряти, пили чай , їли пиріг і насолоджувались моментом, близькі поряд. І раптом посеред хвилюючої тиші почувся голос. — А ти говорила батькам, що їх викликають до школи?:тихенько пролунало з вуст Аргани. — Що? Чому? Юнона, як завжди вдарила когось підручником?: говорила мати, почувши шепіт старшої доньки. — Ні, я просто, просто... ; запинаючись було чутно від дівчинки. — Ну, ми слухаємо : підняв брови вверх і доволі тихо сказав Богдан — Наша прибиральниця боїться вужів, а я поклала його їй до відра , щоб повеселитися, а жіночка злякалась і впала на відро, випустивши вужа. Тепер у нашій школі поселилася сім’я повзаючих тваринок, яких більшість людей боїться. — Краса: крикнув папа. та...: сказала Юнона — Агов, Богдане... : перебила дружина Богдана — А , так Валю, а ну , я с тобою ще поговорю, от дівчисько , ремня на тебе немає...
Діалог «Зустріч друзів»
- Привіт, Сашко! Який же я радий тебе бачити!
- Привіт, Іване! Нарешті зустрілися! Як ся маєш? Як справи? Ви вже перебралися до нової квартири?
- Все добре! Так, перебралися. Лише вчора! Стільки клопоту з тим переїздом, увесь час був зайнятий. Спочатку речі складав, потім з батьками викидали все непотрібне, потім викликали вантажівку, щоб поперевозити все. А потім у новій хаті розпаковували та розставляли речі по місцях наново.
- О, це нелегка справа. Ти не виходив на вулицю майже тиждень!
- Ось так вийшло. Скучив за тобою!
- Я теж. Ходив на прогулянки з приятелями, та без тебе все не так цікаво.
- Дякую, друже! Ну, тепер будемо бачитися часто, як завжди. До того ж тепер ми майже сусіди, тож зможемо залишатися один в одного до пізнього вечора.
- Це просто супер! Ну, а як тобі нова оселя?
- Мені подобається! Вона значно просторіша, ніж попередня, в мене велика власна кімната, де можна дивитися фільми, слухати музику, і ніхто не заважатиме. До того ж, мені страшенно подобається вид з дев’ятого поверху – вся околиця як на долоні!
- О, як цікаво! Радий за тебе!
- Знаєш що? Приходь сьогодні ввечері в гості, я тобі все покажу та розкажу.
- Добре! В мене теж накопичилося безліч новин для тебе!
Батько: Богдан
Мама:Валентина
Молодша донечка :Юнона
Старша донька: Аргана( сама придумала)
Аргана приготувала вечерю і покликала сім’ю до столу
— Мамо, Тату, йдіть скуштуйте мій пиріг
— Так-так, дуже смачно пахне, ух: відповів тато
— Юнона , досить сидіти в телефоні , ходи до столу: мовила мати.
Всі почали вечеряти, пили чай , їли пиріг і насолоджувались моментом, близькі поряд. І раптом посеред хвилюючої тиші почувся голос.
— А ти говорила батькам, що їх викликають до школи?:тихенько пролунало з вуст Аргани.
— Що? Чому? Юнона, як завжди вдарила когось підручником?: говорила мати, почувши шепіт старшої доньки.
— Ні, я просто, просто... ; запинаючись було чутно від дівчинки.
— Ну, ми слухаємо : підняв брови вверх і доволі тихо сказав Богдан
— Наша прибиральниця боїться вужів, а я поклала його їй до відра , щоб повеселитися, а жіночка злякалась і впала на відро, випустивши вужа. Тепер у нашій школі поселилася сім’я повзаючих тваринок, яких більшість людей боїться.
— Краса: крикнув папа.
та...: сказала Юнона
— Агов, Богдане... : перебила дружина Богдана
— А , так Валю, а ну , я с тобою ще поговорю, от дівчисько , ремня на тебе немає...
Как-то так, честно говоря хз)