Автором цього глибокого вислову є Мати Тереза. Приклад людяності, милосердя та істинного освідомлення життя.
Якщо поміркувати, то єдине, що беззапереречно належить усім нам, це життя. Це найвища цінність, якою володіємо ми, починаючи з перших хвилин і закінчуючи останньою миттю. Дар, даний нам з неба, дуже соромно не викорастити сповна. Кожна людина повинна берегти його як зіницю ока, плекати власне тіло, однак не забувати про душу. Варто живитися любов*ю до оточуючих людей до дивовижної природи.
Адже воно і дійсно натільки чудове, яскраве і різномаїтне. В ньому нічого не має зайвого. Тому, що все будується на контрастах: не існувало б зла, то наврядчи існувало й добро. Не марнуй свого скарбу! Живи сповна, щоб кожен день був, немов останній!
Однорідними називаються члени речення, тотожні за своєю семантико-синтаксичною функцією: вони пояснюють один і той самий член речення і виконують однакову синтаксичну функцію: Щастя, радість, доброта прийшли тепер до кожної оселі ; Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах (Довж.);
Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення: Ліси й садки укрились цвітом запашним (Заб.); Отже,роль однорідних членів речення в художній літературы дуже велика.Якщо б не було однорідних членів реченя то читати художню літературу було б не цікаво.
Автором цього глибокого вислову є Мати Тереза. Приклад людяності, милосердя та істинного освідомлення життя.
Якщо поміркувати, то єдине, що беззапереречно належить усім нам, це життя. Це найвища цінність, якою володіємо ми, починаючи з перших хвилин і закінчуючи останньою миттю. Дар, даний нам з неба, дуже соромно не викорастити сповна. Кожна людина повинна берегти його як зіницю ока, плекати власне тіло, однак не забувати про душу. Варто живитися любов*ю до оточуючих людей до дивовижної природи.
Адже воно і дійсно натільки чудове, яскраве і різномаїтне. В ньому нічого не має зайвого. Тому, що все будується на контрастах: не існувало б зла, то наврядчи існувало й добро. Не марнуй свого скарбу! Живи сповна, щоб кожен день був, немов останній!
Однорідними називаються члени речення, тотожні за своєю семантико-синтаксичною функцією: вони пояснюють один і той самий член речення і виконують однакову синтаксичну функцію: Щастя, радість, доброта прийшли тепер до кожної оселі ; Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах (Довж.);
Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення: Ліси й садки укрились цвітом запашним (Заб.); Отже,роль однорідних членів речення в художній літературы дуже велика.Якщо б не було однорідних членів реченя то читати художню літературу було б не цікаво.