Утворити словосполучення «дієслово + прислівник з префіксом по-». Пояснити правопис прислівників через дефіс.
Співати (італійський), пояснити (батьківський), написано (дитячий), по добрий), одягнутися (модний), визнати (чесний), прибрати (хазяйський), думати (свій), захищати (геройський).
Усі подані словосполучення є іменниковими в рядку
b. станція метро, рух уперед, вміння аналізувати
Односкладним є речення в рядку
c. Треба бути щедрим і вимогливим до себе (О. Довженко).
Непоширеним є речення в рядку
d. Життя без книг - це хата без вікна (Д. Павличко).
Складним є речення в рядку
c. Вже й дикі гуси в небі пролітали, вже й лебеді кричали крізь туман (Ліна Костенко).
Спонукальним є речення в рядку
c. Встаньте, слухайте всемогущого поклику весни! (І. Франко)
Помилку допущено в словосполученні в рядку
b. захворів завдяки недбальству (захворів через недбальство)
Прочитай текст і виконай завдання.
(1) Вишитий рушник створював настрій, формував естетичні смаки, був узірцем людської працьовитості. (2) Він пройшов крізь віки, він і нині усимволізовує чистоту почуттів. (3) Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського, як і інших сусідніх народів. (4) Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню. (5) Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією в наш час.
Познач прості речення
d. (1), (3), (5)
Прочитай текст і виконай завдання.
(1) Вишитий рушник створював настрій, формував естетичні смаки, був узірцем людської працьовитості. (2) Він пройшов крізь віки, він і нині усимволізовує чистоту почуттів. (3) Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського, як і інших сусідніх народів. (4) Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню. (5) Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією в наш час.
Познач речення, у яких наявні однорідні присудки
c. (1), (5)
Багато століть тому, людина цілком залежала від природи. Вона була безпорадною перед сильною зливою, пожежами лісів, виверженнями вулканів…
Але вона жила в єдності з природою. Вона була вдячною за їжу, що давав оточуючий світ, та за придатні умови для існування. Людина була чутливіша для природних ритмів, адже їй це допомагало вижити та пристосуватися до можливих природних змін.
Сьогодні здається, що людина нарешті перестала залежати від природі. Ми починаємо вірити в ілюзію, що нібито ми самі по собі, окремо від неї, що ми підкорили, але це зовсiм не так, бо матiнку природу, не пермогти, не пiдкорити.