В – 3 1. Явище уподібнення приголосних гається у всіх словах рядка
А) стежка, зчесати, грубка
Б) подружка, нігті, низка
В) кігтик, зцідити, вокзал
Г) кружка, дігтяр, каска
Д) вогко, легкість, рибка
2. Літера О позначає однаковий звук в усіх словах рядка
А) ходить, годує, порада
Б) дослід, ловити, вогонь
В) вода, дощу, восьмий
Г) година, тобі, полумисок
Д) болючий, гострий, долина
3. Позначити рядок, у якому всі слова записано за алфавітом:
А. Гумор, гумореска, гуморист, гумористичний.
Б. Наснага, наступ, наснаженість, наступати.
В. Водити, возик, влити, вкрити.
Г. Кришталевий, курити, критика, кислий.

Привіт! Як здоров'я, як справи, як настрій? - я непереставала задавати питання, недочекавшись відповіді...

-Аня,розкажи краще як ви тут? Я дуже скучила за тобою, Тетяною Петрівною, Марійкою, Настею. Часто згадувала наше чергування по школі,урок фізкультури, хореоргафія...

-У нас все добре. Тетяна Петрівна добре. В мене вже з української 11. Багато займаюсь з нею. На хореографії готуємо танець на шкільний концерт присвячений 8 березню.

Ми в суботу вирішили з дівчатами зустрітися у Насті, будемо готувати кекси. Хочеш з нами.

-Супер! Звичайно ж хочу! То ж в суботу я з вами! - сказала Катя з радістю підстрибнуши високо-високо.

 

 

 

 

Сьогодні вранці я збиралася на прогулянку,адже був вихідний день і мені нема було чого робити вдома. На вулиці була дуже гарна та ясна погода,яка так і манила мене. Коли я вийшла,то ,чомусь, нікого не було з моїх товаришів та друзів, і це мене  засмутило,бо дуже хотілося пограти  у нову гру.   Так я сиділа  дуже довго,але раптом,щось маленьке промайнуло в мене перед очима. Я не зрозуміла нічого і продовжумала сидіти на лавочці. Через декілька хвилин до мене ,з великими очима,підбігло діти,які голосно викрикували незрозумілі слова:-Де?!-Ти бачила?!-А куди пролетіла?!-Куди?!!Я, не розгубившсь, запитала:-Що і куди пролетіло? А вони мені:-Тільки-но що біля тебе пролитав стриж,куди він полетів,куди?!Я,трохи подумав,зрозуміла про що йде мова і сказала:-Здається туди полетіла щось маленьке  і дуже швидке,-і показала у сторону до великого дуба.Усі діти раптом побігли туди, і я вирішила не відставати від них.Коли ми підійшли до того дерева,то побоачили маленького стрижа,що лежав біля дерева майже не рухаючись. Діти,не помітивши мене, почали вигадувати,як до маленькій пташці,і я запропонувала:-Давайте віднесемо її до діда Панаса,він дуже любить птахів і з радістю нам до Діти дуже зраділи моїй пропозиції і кричали:-Веди!-Веди,скоріше!І я відвела усіх до діда. Спочатку він уважно розглянув пташку,щось дуже швидко зробив,дав її води...і вона опритомніла. Виявилося,що у пташки було зламане крило,а дід Панас легко перев`язав його.-Дякуємо вам!Дякуємо!-кричали ми діду. А потім усі і подякували мені:-Дякуємо і тобі, ти нас дуже виручила! Пішли з нами гратися!-Авжеж ходімо! - з радістю сказала я. Так я познайомилася не лише з новими й гарними друзями,а й до бідній пташці. Це був найкращий день!