Одного разу зустрівся я із своїм другом Васильком і він каже: -" Привіт, (своє ім'я)! Уявляєш, поки моя мама буде готувати святковий стіл, я піду кататися на коньках! Хочеш піти зі мною? Я дуже хотів піти, але відмовив і сказав: - "Вибач, будь ласка, але я не можу піти. Сьогодні у мами тяжкий день. Тата вдома немає, він в іншому місці зараз. В такий день я обов'язково повинен залишитися вдома і як завжди до мамі прибратися, помити посуд, приготовити їжу, поскладати одежу, а оскільки сьогодні треба накривати святковий стіл, а мама з роботи прийде зовсім ніяка, треба їй до ". - " (Своє ім'я) і ти що, кожен день оце так виконуєш домашні обов'язки?" - " Звичайно!" - " Та це нудно! Ходімо зі мною, нічого не станеться ! Ти ж усього один день не зробиш те, що повинен." Я вже хотів був піти, але як згадав свою втомлену маму, розвіявши усі сумніви сказав: - " Ні. Пробач. Мені шкода свою матінку і тому я як і допомагав кожен день, так і завжди буду допомагати їй мити посуд, підмітати підлогу, готувати їжу, складати одяг і усе, що тільки зможу. Бувай." там по заминюеш
Прислухайтеся: з ранку й до вечора навколо вас звучить мова . Ми всі так звикли до цього, що майже не помічаємо звучання мови .Мово рідна! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів , а їм немає кінця-краю. Бо ти є Вічність. Ти є Правда. Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно, мова рідна!Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. У ній материнська ласка і любов, світ добра, краси і справидливості, велика ніжність. Я знаю: мова мамина – свята.В ній вічний, незнищенний дух свободи.Її плекали душі і вустаМільярдів. Це – жива вода народу.
Я знаю: мова мамина – свята.В ній вічний, незнищенний дух свободи.Її плекали душі і вустаМільярдів. Це – жива вода народу.