Відділіть пунктуаційно узагальнювальні слова й однорідні члени речення. Узагальнювальні слова підкресліть і визначте, якими членами речення
вони є.
1. Гарячий степовий вітерець подихнув і обдав польовими пахощами зігрітою
травою чебрецем материнкою (Панас Мирний). 2. Кожен кущик горбок долинка
кожна стежечка все це було йому знайоме, промовляло до нього (М.
Коцюбинський). 3. Хтось сказав, що є три справи, починаючи які ніколи не
знаєш, чим вони закінчаться любов кар’єра і революція (П. Загребельний). 4.
Забіліло все навколо і дорога і гайок і ставок і наш каток (М. Стельмах). 5. Із
морських тварин, що я їх бачив на власні очі, зазначу таких дельфін султанка
камбала морський кінь морська корова краб риба-голка медуза... (Остап Вишня).
6. Чарівний світ пливе переді мною як-от сині води білі піски хати на високих
берегах (О. Довженко). 7. Кожна людина свято береже в своїй пам’яті все, що
супроводить її з дитинства і рідну хату і батьківський поріг і своє місто чи село
й дорогі стежки та дороги, сходжені в юні літа (І. Цюпа). 8. Все бачить співець у
широкім роздоллі і небо і землю красу світову і людям співає він пісню свою
(Леся Українка). 9. Усе і це повітря і покручені лози і зів’яла трава все це
мимохіть нагадує їй щасливі хвилини її життя (М.Коцюбинський).
Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.
Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос.
І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним.
Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ.
Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко:
Та де б не ходив я в далекій дорозі,
В чужім чи у ріднім краю,
Я згадую вогник у тихій тривозі
І рідну хатину свою.
Бо дивляться в далеч засмучені очі,
Хоч тінь там моя промайне.
Бо світиться вогник у темнії ночі,
Мов кличе додому мене!
Баржею,огорожею,межею,душею,Польщею,площею,лівшею,гущею,кашею,сажею,дачею,вдачею,втечею,мишею,тишею,пащею,задачею
Объяснение:
Закінчення залежить від букви на яку закінчується слово(в орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -ою,після голосного та апострофа -єю, після букв м'якої та мішаної груп -ею)
1)Я гуляла Польщею і насолоджувалася(насолоджувався) краєвидом.
2)Я гуляла(гуляв) дачею і побачила(побачив) щось підозріле
3)Дівчина йшла баржею
4)З кухні мама йшла з ароматною кашею
Прости я больше не могу придумать предложения)