Відновити й записати прислів’я, дібравши їхнє продовження з другої колонки. Підкреслити в них займенники як члени речення (підмет, присудок, означення, додаток, обставина) і надписати розряд.
1.Мудрим ніхто не народився,………свого майстра.
2.Людина прагне до того,……… зате плоди її солодкі.
3. Людей питай, ……… а навчився.
4. Кожна справа любить……… а свій розум май.
5.Гірка наука,……... що дає користь.
Простота. Знаю людину, яка при спілкуванні завжди намагається перекривляти, перебивати та переінакшувати слова співрозмовника. Вона намагається здаватися розумнішою та кращою за інших… Спілкуватися з цим хлопцем практично неможливо – неприємно і нецікаво. Але у той же час знаю людей, з якими спілкування є легким і невимушеним.
Важливою, але рідкою рисою, якою має бути наділена справжня людина, є здатність до самопожертви. Кожна матір заради своєї дитини ладна віддати життя… Особисто я також міг би пожертвувати власним життям заради найрідніших людей. Також я готовий наполегливо працювати заради своєї майбутньої родини, адже бути чоловіком – це означає бути відповідальним. Що також являється не менш важливою якістю людини.
Саме наведені мною людські якості я вважаю найважливішими. Без них ми просто істоти, не люди у повному розумінні цього слова. Саме ці риси я намагаюся перейняти у своїх близьких, саме їх ціную в людях. Хоча є ще одна: гарне, толерантне ставлення до оточуючих. Адже як сказав хтось з відомих: «Стався до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе». Якщо взяти ці слова за життєвий девіз, то обов’язково досягнеш своєї мети і втілиш мрії, ставши справжньою людиною, цілісною і неординарною особистістю.На жаль, у наш час досить рідко можна зустріти Людину. Саме так, з великої букви. Часто я бачу на вулицях рідного міста «людинок», по-іншому не сказати. Вони позбавлені доброти, щирості, людяності, у них відсутнє почуття справедливості та чесність… чому більшість з нас така? Чому ми позбавлені певних якостей, без яких поступово перестаємо бути людьми?..
Хоча я зустрічав і Людей, які справили на мене величезне враження і стали взірцем. Деякі їхні якості я хотів би взяти з собою у життя.
Доброта. Пам’ятаю моїх дідуся і бабусю, їхні рідні обличчя. Все, що вони роблять для нас – роблять з добротою. Бабуся ніколи не підвищує голос – говорить тихо і ласкаво, але не послухатися її неможливо. Дідусь обожнює розповідати всілякі фантастичні історії, які завжди чомусь навчають і обов’язково добре закінчуються. Як на мене, справжня людина повинна бути доброю. Це дуже важливо.
Щирість. Люблю спілкуватися зі своїм дядьком. З ним можна говорити про все, він вислухає і відповість тим же. У його очах немає неправди, цим він винятковий. Тож і я у житті намагаюся бути щирим. Хоча інколи це навіть шкодить…
На Новий рік ми купуємо ялинку та ставимо її у своїй квартирі в найкращому місці. Потім починаємо її прикрашати. Ми розвішуємо на ній іграшки, свічки, маленькі електричні лампочки різних кольорів, срібний дощ з металевої фольги, цукерки та паперові сніжинки.
Прикрасивши ялинку; ми починаємо готувати святковий стіл. Ми розрізаємо сир, ковбасу, огірки та кладемо на тарілки, вносимо холодець, який уже встиг добре застигнути. Батьки готують салат та печене.
Увечері ми сідаємо за стіл. Приходять гості, дітям приносять подарунки, грає музика, по телевізору Президент України виголошує святкові поздоровлення. Нарешті — 12 година. Ми відкриваємо пляшки із шампанським. Дітям наливають сік та лимонад.
Починаються танці біля ялинки.
Аж ось уже й ранок — ранок нового року. Ми виходимо на двір і починаємо грати в сніжки. Потім йдемо на прогулянку до центру міста. Там стоїть велика ялинка, навкруги безліч дітей.
Так проходить Новий рік — найкраще та найвеселіше з усіх свят.