Відредагуйте совосполучення.

Шкодувати гроші; керуючий відділом; розбіжності по контракту; повідомити

студентові; у наступному році; радіти перемозі; інструкція не гарантує безпеку;

найменш продуктивніший; студентові досягнення; телефонував до нього;

кепкувати над ним.

Працювати по плану, відправити по факсу, бюро по працевлаштуванню, у

порівнянні з чимось, фахівець в області, за певними періодами, за першою

вимогою, по розрахункам, при даних обставинах.​

 Прихід весни в Україні пов’язаний з цілою низкою цікавих народних обрядів. Першою зустріччю весни можна назвати Стрітення, яке святкується 15 лютого. У народі кажуть, що у цей день весна з зимою зустрічається. Зима — це стара баба, а весна — молода дівчина. Вони сперечаються. Хто кого переможе в суперечці, той і пануватиме. Уважно люди в цей день слідкують за погодою, бо вона віщує прихід весни. Якщо після обіду потепліє, то перемогла весна. Якщо погода видасться холодною, то зима ще довго простоїть, протримаються холоди. Вважається, що на Стрітення грім просипається, тому в народі це свято іноді називають Громицями. У цей день в церкві святять свічки, які називають грог мічними, та воду. З освяченою свічечкою обходять все господарство, щоб вона святим своїм полум’ям дістала кожен куточок і захистила господу від всього злого, різної нечистої сили. Вважається, що після Стрітення починає прокидатися земля і вилітають з вирію птахи, щоб повернутися додому.

Через місяць, 14 березня, святкують день Явдохи. І з ним також пов’язане дійство зустрічі весни, яке називають гуканням весни. Кликали весну так: Ой весна, весна, днем красна, Що ти нам, весно, принесла?

Доручали це зробити дітям. Але спочатку мами та бабусі випікали печиво у формі пташок-«жайворонків» з тіста. З ними малеча й ходила на світанку гукати весну. .

Раніше на день Явдохи молодь збиралася за селом чи містом на луках, узліссі. Тут водили хороводи. Народне прислів’я каже: «Там, де хоровод ходить, там жито родить». Молодь співала обрядові пісні: гаївки та веснянки. Деякі з них дійшли й до нашого часу. А ще закопували в землю горщик з кашею. В народі вважали, що за зиму земля зголодніла, її потрібно нагодувати. Тому у землю закопували горщик. Ховали його обов’язково під березою — деревом, яке одним 8 першим прокидається навесні.

«Кидай сани, бери віз!» Ця народна приповідка відома, мабуть, усім. Вона означав, що вже починається дружна весна, розтанув сніг. Пов’язаний цей вислів також з обрядовими дійствами, якими зустрічають весну. Відбуваються вони в кінці березня, на день Олексія.

У народі до цього дня ставлять з особливою повагою. З ним пов’язано дуже багато прикмет і повір’їв, які стосуються змін в природі. В народі вірили, що на Олексія ворон-крук сам купається і купає своїх діток перед тим, як випустити їх яа волю. Вважається, що саме цього дня лисиці переселяються зі старих нір у нові. Нібито перші три дні після переселення ходять вони наче сліпі і глухі, та кури їм сняться. Це тільки повір’я. Але є й прикмети, за якими визначали, чого чекати далі. Якщо журавлі повертаються з вирію і дружно курличуть, коли летять, треба очікувати на тепло. Якщо день на Олексія теплий, то й вся весна буде теплою, а рік видасться багатим на врожай.

Якою б не була погода на Олексія, обов’язково заспіває пташка-вівсянка. У народі її спів передають приповідками: «Цінь-цінь-цінь-цвірінь, іди, діду, сій ячмінь» та «Літо-літо, сінокіс, кидай сани, бери віз».

А якщо вже покинув господар сани і полагодив для роботи віз, то весна почалася справжня.

Водні ресурси країни – одне з джерел отримання питної води для населення. Довгострокова стратегія розвитку водних ресурсів України дозволила б краще забезпечувати українців питною водою, а державі економити кошти на очистці води. Крім того, беручи до уваги той факт, що її запаси розподіляються по території України не рівномірно (найбільші вони на заході, найменші - в південних районах Донецької, Запорізької, Херсонської, Одеської областей), це вимагає раціонального використання і охорони від забруднення. За статистикою, найкраще забезпечені питною водою Волинська, Чернігівська, Сумська області, а також північні території Київської та Полтавської областей. У промислово розвинених областях Донбасу та Придніпров'я якість питних вод останнім часом значно погіршилася. Але найбільш сумна ситуація складається у степовому Криму, у якому і до анексії забруднення підземних вод фіксувалося на більш ніж 30% усієї його площі. Для того, щоб різниця у кількості прісної води у різних областях України була менш відчутною, побудовано 1103 водосховища. Шість найбільших знаходяться на Дніпрі, іще одне велике водосховище на Дністрі. Крім того, створено майже 50 тис ставків, 7 великих каналів, 10 водоводів, тощо. Наразі попри те, що Україна має значні сумарні водні ресурси, велика їх частина не може бути використана. Як наслідок, за їх поновлюваними запасами на одного жителя, наша країна є однією з найменш забезпечених країн у Європі. Сучасний стан водних ресурсів Згідно з офіційною статистикою, щороку у водойми України скидають близько 300 млн кубометрів неочищених стоків. Неофіційна статистика показує значно гірші результати. Саме тому, назвати стан водних ресурсів країни задовільним не доводиться. Фактично у кожній з водойм можна легко зафіксувати перевищення допустимих норм забруднення. Середньорічні дані лабораторних вимірювань, які проводять органи Державного агентства водних ресурсів України, свідчать про підвищений вміст у воді контрольованих створів важко та легкоокисних забруднюючих речовин. Наприклад, у басейні річки Дністер у минулому році помітили значне погіршення якості води, але на це є свої причини. «У 2015 році відзначено тенденцію до погіршення якості води за органолептичними показниками (запах, кольоровість, прозорість). Таке явище, в першу чергу, є наслідком дії природних чинників – минулий рік був маловодним та спекотним», - інформують в Державному агентстві водних ресурсів України. Загалом,  висока температура у літній період щороку спричиняє масове «цвітіння» води і, як наслідок, зниження у воді розчиненого кисню до критичних значень та зростання показників, що характеризують органічне забруднення.