Відтворіть текст, виправте помилки Легенько тінь ночи упала у землю. Заблищали зори у чистому небі показав... місяць зза гори — повний червоний неначе в бані парився. Сумно позерав він кріз пилл та куряву на людську біганину на чудний гук місто
У кожної людини є самі пам'ятні, найдорожчі місця в житті. Для мене - це мій рідний дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці..(впишеш свою вулицю). Я вважаю, що це назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.
Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме.
Наша вулиця пряма і широка. Влітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку, - завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. З вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид - неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковою сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев'ятиповерхівки з візерунками біля дахів - це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «Універсами». Вони проектувати майже однаково, тому вулиця набуває своєрідне обрамлення.
Для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. Більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. Кафе «Лотта» стало улюбленим місцем відпочинку молоді. А між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. В оточенні житлових будинків - моя школа.
Це триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик з клумбою посередині, на якій росте велика ялина. Перед центральним входом полум'яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій.
Я люблю свою вулицю будь-якої пори, але особливо восени. Це час, коли все залито золотом, яке перемежовується з багрянцем.
З вікна мого будинку добре простежується увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів'ялого листя.
Кохання - це коли тобі нічого не потрібно від коханого.
Кохання - це вміння прийняти коханого таким, як він є.
Кохання - це здатність розуміти й пробачати.
Кохання - це енергія, яка рухає життям.
Кохання - це єдине почуття, що не залежить ні від чого.
Кохання - це основа світу.
Кохання - це вміння віддавати й не брати.
Потяг розуму породжує повагу.
Потяг душі породжує дружбу.
Потяг тіл породжує бажання (близькість).
Потяг всіх трьох породжує Кохання.
Кохання ніколи не перестає!
Кохання - це пекуче бажання віддавати й віддати себе без залишку!.. Головне, щоб хтось взяв...
Кохання - це основа життя. Коли кохаєш, тільки цим і живеш.
Моя вулиця
У кожної людини є самі пам'ятні, найдорожчі місця в житті. Для мене - це мій рідний дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці..(впишеш свою вулицю). Я вважаю, що це назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.
Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме.
Наша вулиця пряма і широка. Влітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку, - завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. З вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид - неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковою сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев'ятиповерхівки з візерунками біля дахів - це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «Універсами». Вони проектувати майже однаково, тому вулиця набуває своєрідне обрамлення.
Для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. Більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. Кафе «Лотта» стало улюбленим місцем відпочинку молоді. А між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. В оточенні житлових будинків - моя школа.
Це триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик з клумбою посередині, на якій росте велика ялина. Перед центральним входом полум'яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій.
Я люблю свою вулицю будь-якої пори, але особливо восени. Це час, коли все залито золотом, яке перемежовується з багрянцем.
З вікна мого будинку добре простежується увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів'ялого листя.