В Перепиши речення робочий зошит. Постав пропущені розділові знаки. Підкресли займенники. Визнач, до яких розрядів за значенням вони належать.
1. На щастя краса не щезла з лиця нашої планети (Г. Тарасенко).
2. По-перше вона завжди знала всі уроки. По-друге вона ніколи
не спізнювалася (О. Іваненко).
3. Ти мабуть у світі нічого не боїшся (Марко Вовчок).
4 Безперечно вам тут усе незнайоме дивне (О. Гончар).

ответ:1. Норми літЕратурної мови треба засвоїти й дотримуватися їх

та інших (О. Пономарів). 2. Умій слухати себе  погляду

нормативності. Будь вдячний тому хто виправляє твої мовле-

нНєві помилки. Свої ж зауваженНя поради та рЕкомендації іншим

роби тактовно дЕлікатно (В. Іванишин, Я. Радевич-Винниць-

кий). 3. Вирішальна роль у становленНі сучасної українсЬкої

літературної мови належить Т. Шевченкові (з підручника). 4. Під

час читанНя художнНої літЕратури мову вивчаЄш підсвідомо без

виконанНя вправ і вивченНя правил (Із журналу «Однокласник»).

5. Потрібно завжди мати під рукою мовні словники у яких можна

знайти відповідь на будь-яке запИтанНя (Зі словника-довідника).

Объяснение:

Г: - Привіт, Марічко!

М: - Й тобі привіт, Ганнусю! Як же я рада тебе бачити!

Г: -Так, де б ми ще зустрілися, якби не в цій крамниці.

М: - Та й не кажи. Дивно це, в школі були найкращі подруги, а вже майже п'ятнадцять років як не бачилися, хоч і обіцяти під час випускного вечора телеіонувати одна одній. Як ти? Як справи? Я чула ти заміж вийшла.

Г: - Та це вже було 10 років тому. А зараз в мене вже двоє синів, одному 3 роки, другому дев'ять. А чи є сім'я в тебе?

М: - В мене лише дванадцятирічна донька.

Г: - А чоловіка хіба не було?

М: - Був, але покинув нас, вибач, не хочу про це згадувати.

Г: - Вибач, будь ласка. Я не знала.

М: - Нічого. все вже в минулому. А де ти працюєш?

Г: - Як і мріяла, я лікар-педіатр в районній лікарні.

М: - Яка ти молодець, пішла все ж таки до своєї мрії, а я пам'ятаю й зараз як в одинадцятому класі ти постійно вагалася, чи вийде з тебе гарний лікар чи ні. А я ось працюю вчителькою англійської мови в школі.

Г: - Але ж ти мріяла бути перекладачем?!

М: - Та що з того, то було дуже давно. Не вийшло в мене, ось і все.

Г: - Зрозуміло. а когось з наших бачила?

М: - Бачила нещодавно Павла, пам'ятаєш, він тобі страшенно подобався в старших класах?

Г:- Не нагадуй, в нього була половина з дівчат нашого класа закохана, а в нього вже тоді дівчина була, не пам'ятаю вже як її звали.

М: - Її звали Ірина, вона за нього заміж вийшла. В них все добре.

Г: - Звідки знаєш?

М: - Кажу ж, бачила Павла нещодавна. Питав до речі про тебе, сказала, що не бачились давно, він здивувався дуже.

Г: - Зрозуміло. А я дуже часто згадую наш клас, як ми з тобою сиділи на першій парті й всеодно непомітно списували контрольні, пам'ятаю що сми завжди сміялися, т постійно жартувала, за що вчитель фізики часто виганяв нас з класу.

М: - Я теж це пам'ятаю, а особливо як ми кілька разів усім класам втікали з уроків. Шкода зараз класного керівника, що так мучився з нами.

Г: - Так, Валерій Миколайович гарний був вчитель і людина теж гарна, завжди нас розумів, до Я чула, він усе ще працює?

М: - Так, ми з ним працюємо в одній і тій ж школі.

Г: - Зрозуміло. Вибач, Марічко, мені вже бігти треба. Була рада тебе побачити. Буду рада зустрітися ще. Ось мій номер та адреса, сподіваюсь ти зателефонуєш, або прийдеш в гості.

М: - неодмінно, бувай!

Г: - Не кажи бувай, бо так ми п'ятнадцять років тому сказали одна одній на випускному вечорі. Тож до зустрічі!

М: - Звісно. До зустрічі!

Вибач, нічого кращого не можу придумати)