Коли розтанули останні острівці снігу і запарувала земля, під весняними променями сонця з’явилися між деревами в лісі перші підсніжники. Мов лезом ножа, пробивають вони товстий килим торішнього листя.
За легендою, коли Бог створив траву, різні дерева і квіти, то подарував їм і різноманітні кольорові відтінки. Під кінець Бог створив сніг і сказав до нього: «А забарвлення підшукай собі сам». І пішов сніг шукати собі колір. Ходив, ходив, просив усіх, але ні трава, ні одна квітка не захотіла поділитися з ним своєю красою. І лише добрий підсніжник змилувався та й сказав: «Моя одежа дуже простенька, але як тобі подобається, то бери собі. Будемо разом жити й зростати». Взяв сніг забарвлення підсніжника, став білим-білим. Але з того часу не любить він ніяких квітів, всіх морозить, лише підсніжника пестить і голубить, як рідну дитину.
Ніжні білі пелюстки, наче усміхаючись, тягнуться до сонечка. Дивишся на ці ніжні квіточки, і на душі стає затишно й тепло.
Яким повинен бути справжній друг? На мою думку, cправжній друг – це той, кому ми безмежно довіряємо. Справжній друг – це той, хто завжди поруч, особливо у час, коли потрібна підтримка. Зі справжнім другом завжди можна порозумітися навіть тоді, коли ставлення до чогось зовсім різні. Справжні друзі завжди знайдуть шлях до примирення. Їм разом цікаво, вони мають спільні інтереси, захоплення, навіть риси характеру. Справжня дружба, на моє переконання, передбачає щирість і відвертість, вірність і чуйність, уміння співпереживати і до прагнення зрозуміти один одного. Щасливий той у кого є не просто друзі, а хто має справжнього друга.
За легендою, коли Бог створив траву, різні дерева і квіти, то подарував їм і різноманітні кольорові відтінки. Під кінець Бог створив сніг і сказав до нього: «А забарвлення підшукай собі сам». І пішов сніг шукати собі колір. Ходив, ходив, просив усіх, але ні трава, ні одна квітка не захотіла поділитися з ним своєю красою. І лише добрий підсніжник змилувався та й сказав: «Моя одежа дуже простенька, але як тобі подобається, то бери собі. Будемо разом жити й зростати». Взяв сніг забарвлення підсніжника, став білим-білим. Але з того часу не любить він ніяких квітів, всіх морозить, лише підсніжника пестить і голубить, як рідну дитину.
Ніжні білі пелюстки, наче усміхаючись, тягнуться до сонечка. Дивишся на ці ніжні квіточки, і на душі стає затишно й тепло.