В реченні "Кажуть, обличчя людини - то дзеркало її душі" ...

простий підмет
складений підмет

2.В реченні "Кажуть, обличчя людини - то дзеркало її душі" ...

ПДП
СДП
СІП

3.Речення "Кажуть, обличчя людини - то дзеркало її душі" ускладнене...

однорідними членами речення
вставним словом
звертанням
дієприкметниковим зворотом

4.Речення "Від спогадів щасливих зробилося мені так променисто"

двоскладне
односкладне О-О
односкладне Б-О
односкладне Н-О

5.В реченні "Від спогадів щасливих зробилося мені так променисто" присудок...

ПДП
СДП
СІП

6.В реченні "Від спогадів щасливих зробилося мені так променисто" присутня...

обставина причини
обставина дії
обставина часу
обставина місця

7.Речення "Під ранок, напевне, візьметься мороз"

двоскладне
односкладне О-О
односкладне Н-О
односкладне Б-О

8.Речення "Вдовина хата була висока, світла і дзвінка" ускладнене

звертанням
однорідними присудками
однорідними означеннями
дієприкметниковим зворотом

9.В реченні "За літніми клопотами непомітно підійшла печальна осінь"

узгоджене означення
неузгоджене означення

10.В реченні "За літніми клопотами непомітно підійшла печальна осінь"

ПП
СП

11.В реченні "За літніми клопотами непомітно підійшла печальна осінь"

ПДП
СДП
СІП

12.В реченні "За літніми клопотами непомітно підійшла печальна осінь"

обставина причини
обставина часу
обставина місця​

Кожна пора року по-своєму красива. Осінь відрізняється найрізноманітнішими кольорами.  Йдеш по лісі а під ногами шелестять пожовклі листя. На деревах, ще видно жовтогарячі та золоті листочки. Мені подобається прогулятися в парку свіжого осіннього дня, коли над головою синіє безмежне небо, а де-не-де поміж гілок червоніють ягоди горобини.Така барвиста пора осені настає раптово та швидко минає. Дні поступово сіріють, все частіше ллються дощі. Небо опускається нижче, листя стає коричневим і падає нам під ноги.Загалом, осінь чарівна і неповторна. Вона дивує нас кожного року і зустрічає привітними шелистами листочків

Объяснение:

У кожної людини є найпам'ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.

Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм "виріс" молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме.

Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев'ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися "Універсами". їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.