Ваписати із тексту: 1. Дієприкметник
2 Прикметники дієприкметникового походження
ЛЕГЕНА ПРО БАРВІНОК
Однієї Купальської ночі дівчата плели вінки, слухаючи стихаючу
пісню хвиль Черемоша овлячи змужнілі голставних легінів, котрі
гуки на березі рік.
Ось вінки і сплетені Тунхо сміючись, веселою ватагою любігли юні
чарівні до Черемоша зби капнути вінки підготовані з надією, на воду.
Лаше Лати наймолодшої і найвродливішої, не було серед дівчат. Вона так
захопилася збиранням квітів, що забрела далеко в ліс та й заблукала.
Опинилась на кана аа сама-самісінька в нічному лісі, наповненому
crpan TEREN
А на кущами темніли квіти небачені дівчиною раніше. Вони чарували
разкритими своїми држними пестками і сяяти сріблясто. Нахилилася Лада
вела зірвану квітку до свого барвистого вінка І сталося диво: замість
різнобарвних лісових квітів постали у вінку темно-зелені гладенькі листочки,
аз-поміж них Виглянули ніжно-блакитні п'ятителюсткові квіти.
І почула дівчина Інхий голос, народжений нічним вітерцем.
— Пам'ятай Лао, що п'ять пелюсток цієї квітки — то п'ять засал
омріяного подружнього життя Запам'ятай іх, і хай вони будуть збережені в
сері твоему на все життя перша пелюстка — то краса друга — ніжність,
трех — - везабутність, четверта — злагода, пята — вірність. Будь щаслива!..
І тоді якась невідома ніким досі не переможена синта повела дівчину
через mmc Jana OHHILTacs
крутому березі неприборканого
Черемоша Стояла замислена Лада над Черемошем і все вагалася: чи кидати
і цей тижний вінок у краалеві води чи зберегти його для себе?
Незчулася, як підійшов до неї легінь, ншно убраний, торкнувся дегенько
рукою і плеча і мовив:
П
Ти забарилася, Ладо, зі своїм вінком. Черемош його не прийме.
Може, мені подаруєш?
Не промовила зачарована дівчина ні слова. Мовчки простягнула
красному легіню свій вінок
Довге і щасливе життя прожила з того часу Лада зі своїм судженим, а
молодь відтоді лете вінки з барвінку, аби не переводилося на нашій землі
щасливе і гірше кохати. А от злочі моди з давшин і донині дiкутот
барвінком серцеві недуги, бо люблячим серцем народжена ця нев'януча
рослина.
1. Я так люблю ці вересневі дні за спокій у природі, у розмові, за паморозь на сливах, за любов, за павутину бабиного літа (В. Підпалин).
Я — підмет, люблю — присудок.
2. Людина родиться для щастя й радості, і бореться вона, і діє во ім'я щастя (О. Довженко).
Людина — підмет, родиться — присудок. Вона — підмет, бореться, діє — присудки.
3. Заглядає в шибку казка сивими очима, материнська добра ласка в неї за плечима (В. Симоненко).
Казка — підмет, заглядає — присудок. Ласка — підмет, за плечима — присудок.
4. Таке все тоді звичайне, таке все тепер дороге! (Л. Костенко).
Все — підмет, звичайне — присудок. Все — підмет, дороге — присудок
5. В поле виходжу, і, здається, бачу і цвіт очей, і посмішку гарячу (А. Малишко).
Виходжу, бачу — присудки.
Підмет підкреслити однією прямою лінією, присудок — двома прямими лініями
Не вказано, яке слово виділене. І що саме треба "описати".
Але я знайшла завдання в підручнику.
Здається [здайе'ц':а]
Перед дзвінким приголосним [д] префікс з- вимовляється дзвінко. Пишемо в ньому букву з, бо с пишеться тільки перед літерами к, п, т, ф, х.
Літера "є" позначає у вимові два звуки [йе], бо стоїть після голосного.
Внаслідок уподібнення у вимові близькі звуки [т'] і [с'] вимовляються як один подовжений [ц':] - буквосполученню ться відповідає звукосполучення [ц':а].
1. Собака лягає біля багаття, кладе голову на передні лапи й не кліпаючи дивиться на вогонь. 2. Я ненавиджу тих, що не сіявши жнуть, що садів не садивши плоди об‘їдають. 3. Недооцінюючи силу і винахідливість греків, перси потрапили в пастку. 4. Хлопці побігли на вогники спотикаючись, падаючи, хакаючи, не зводячи очей із жар рок. 5. Життя — це терниста нива: не пройдеш, ноги не уколовши. 6. Недобачаючи в темряві, хлопець обережно намащувати шлях палицею.
Звороти — те, що відокремлено комами.
Но это не точно)))