І варіант Завдання 1-б ають чотири варіанти відповідей,
з яких лише одна правильна ( )
в Т. Шевченко,
ГГ, Сковорода.
ТА І. Котляревський,
БГ. Квітка-Основ'яненко,
2 Енея описано в рядку
A Була на ньому біла світа із шаповальського сукна, тясьомкою
кругом обшинта, сім кіп стоялася вона,
Б Твоїм буть братом не стиджуся і нено заступать кленуся, тебе
собою заплачу.
в Він так здавався і нікчемний, бувалий, здатний, тергий, жвавий,
такий, як був Нечеса князь.
ГСе був пройдисвіт і непевний, і всім відьмам був родич кревний,
упир і знахур ворожить.
ДТи знаєш, він який суціга, паливода і горлоріз; по світу як іще
побіга, чиїхсь багацько виллє сліз.
3. У «Енеїді» не порушується проблема
А захисту рідної землі від ворогів,
В хабарництва чиновників,
Б ролі митця у суспільстві,
Г почуття громадянського обов'язку.
4. Кому говорить Наталка ці слова: «...коли Петро мій вернувся
но я не ваша, добродію...»
А возному,
В виборному,
БМиколі,
ГПетрові.
5. Суржиком уп'єсі «Наталка Полтавка» І. Котляревського гово
А возний,
В виборний,
БМикола,
ГПетро.
1. Хто с зачинателем нової української літератури?​

З  давніх-давен склалося так, що кожна держава має державні та деякі інші додаткові символи, головними серед яких є герб країни, її прапор і гімн. Гербом України зараз прийнято вважати тризубець. Але це дещо не так, адже це лише малий герб країни, а над головним робота й досі не закінчена. Та так чи інакше, але саме тризубець, у будь-якому випадку, буде складати основу великого українського герба. Цей символ нашими співвітчизниками використовувався ще в середньовіччі. Пізніше тризубець став знаком деяких великих князівських родів Київської Русі, зокрема Данили Галицького, Володимира Великого і князя Святослава.Що ж означає тризубець? На це питання існує кілька відповідей. По одній із версій три зуба емблеми символізують три природні стихії – землю, воду і повітря. Друга версія допускає, що тризубець – це символ триєдиного Бога, Святої Трійці. А український гетьман Микола Грушевський вважав, що тризубець міг бути верхівкою символу гетьманської влади – булави.Щодо прапора України, то історія з’єднання жовтого і блакитного кольору на ньому бере свій початок від герба Галицько-Волинського князівства, на якому було зображено жовтого лева на блакитному тлі. У сучасному світі кольори українського прапору частіше усього пов’язують з синім небом та золотими хлібними нивами.Гімном України затверджено вірш Павла Чубинського «Ще не вмерли України…», покладений на музику Михайла Вербицького. Слова гімну повинен знати кожний громадянин нашої країни.Окрім державних символів України існують ще й народні. Недарма кажуть, що «без вишні і калини немає України». Саме вони стали поетичними символами, які підкреслюють любов українського народу до пісень і його ліризм. Ще одним народним символом нашої країни є золота пшениця, яка говорить про щедрість і родючість наших земель. Навіть на прапорі символічно зображена золота багата нива, що розкинулася під чистим блакитним небом.Найдревнішим символом України можна по праву вважати рушник і вишиванку. На цих речах з давніх часів українські жінки вишивали національні узори і обереги. Рушниками по традиції перев’язували руки молодят на весільних бенкетах, ними прикрашали образа, рушники давали матері своїм дітям, коли ті відправлялися у дальню дорогу, щоб вони і на відстані відчували тепло материнської любові та рідного вогнища, а також захищали їх від неприємностей.Ще один, не менш значимий для нашого народу, символ – це хліб, кругла ароматна паляниця. Цей символ свідчить про щедрість і хлібосольство українців, про їхню любов до рідної землі і працелюбство. Сюди ж можна віднести і знамениті вареники та сало, без яких неможливо уявити жодного святкового столу, жодного застілля.

Не давно я прочитав комедію Тараса Григоровича Шевченка “Сон” “У всякого своя доля”. У цому творі я хочу поділитися з вами о моїх враження отриманих після прочитання цієї комедії.
Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі.
Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів.
Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників.
Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.