На кого я хотіла б бути схожою? На світі є багато людей, на яких хочеться бути схожим. Хтось захоплює своєю обдарованістю, хтось - силою та красою, а хтось - якостями характеру, наприклад, силою волі, наполегливістю або добротою. На кожного з таких людей хочеться бути схожою. Наприклад, мені хотілося б бути розумною і освіченою людиною, як вчена Марія Кюрі. Також мені хотілося б бути талановитою, як, наприклад, письменниця Джоан Ролінг або поетеса Ліна Костенко. Також, мене дуже захоплює доброта та безкорисливість таких людей, як мати Тереза, яка стала взірцем для всього людства. Тому складно вибрати якусь одну людину, на якою я б хотіла бути схожою. Вчені та митці, спортсмени або просто дуже добрі гарні люди - всі вони чимось захоплюють і викликають бажання бути у чомусь на них схожим.
Чутливою була душа Тараса Шевченка. Пекучого болю завдавали поетові-гуманісту страждання народу, безмежною ненавистю до гнобителів було сповнене його серце. Саме тому одним з перших залунав голос митця проти воєнних дій російського уряду на Кавказі в XIX столітті. У контексті творів російських письменників, які возвеличували "покорителей Кавказа", вражаючим протестом сприйнялась поема генія України "Кавказ", у якій автор не тільки виступив проти надмірної жорстокості завойовників, а й засудив загарбницьку політику самодержавної Росії. Іван Франко назвав поему "Кавказ" "одним величезним вибухом чуття". Справді, імпульсом до написання цього твору стали емоції і переживання автора з приводу подій, що відбувалися на Кавказі, і загибелі в бою його товариша Якова де Бальмена. Саме звістка про смерть друга стала поштовхом до створення поеми. Таким чином, у творі розкривається тема особистого переживання ліричного героя, що переплітається з переживаннями, викликаними політикою геноциду царського уряду на Кавказі. Автор вдається до прийому перевтілення ліричного героя, внаслідок якого створює монолог колонізатора, що є пародією на царські маніфести, які вихваляли Російську імперію. Колонізатор закликав приєднуватися до імперії, в якій все є і багато чому можна навчитися: "зорі лічити", "гречку сіяти", і програвати людей в карти або "по закону" продавати. Засобами пародії автор в монолозі колонізатора розкриває сутність політики і світосприйняття царського уряду. Так, колонізатор щиро дивується, чому народи не "повинні платити за сонце", а далі вихваляється, що у них все є: МОЖНО ???
На світі є багато людей, на яких хочеться бути схожим. Хтось захоплює своєю обдарованістю, хтось - силою та красою, а хтось - якостями характеру, наприклад, силою волі, наполегливістю або добротою. На кожного з таких людей хочеться бути схожою. Наприклад, мені хотілося б бути розумною і освіченою людиною, як вчена Марія Кюрі. Також мені хотілося б бути талановитою, як, наприклад, письменниця Джоан Ролінг або поетеса Ліна Костенко. Також, мене дуже захоплює доброта та безкорисливість таких людей, як мати Тереза, яка стала взірцем для всього людства. Тому складно вибрати якусь одну людину, на якою я б хотіла бути схожою. Вчені та митці, спортсмени або просто дуже добрі гарні люди - всі вони чимось захоплюють і викликають бажання бути у чомусь на них схожим.
Іван Франко назвав поему "Кавказ" "одним величезним вибухом чуття". Справді, імпульсом до написання цього твору стали емоції і переживання автора з приводу подій, що відбувалися на Кавказі, і загибелі в бою його товариша Якова де Бальмена. Саме звістка про смерть друга стала поштовхом до створення поеми. Таким чином, у творі розкривається тема особистого переживання ліричного героя, що переплітається з переживаннями, викликаними політикою геноциду царського уряду на Кавказі.
Автор вдається до прийому перевтілення ліричного героя, внаслідок якого створює монолог колонізатора, що є пародією на царські маніфести, які вихваляли Російську імперію. Колонізатор закликав приєднуватися до імперії, в якій все є і багато чому можна навчитися: "зорі лічити", "гречку сіяти", і програвати людей в карти або "по закону" продавати. Засобами пародії автор в монолозі колонізатора розкриває сутність політики і світосприйняття царського уряду. Так, колонізатор щиро дивується, чому народи не "повинні платити за сонце", а далі вихваляється, що у них все є: МОЖНО ???