Вигуки Ой, дощ почався! Ну, годі вертітись. Ну, ти ж гляди! Ну й артист! Частки Ой наступала орда-навала. Ну, як тобі, сину? Ну що там? Ну, тоді з тебе люди будуть.
Про цих простих і, в теж час, таять в собі величезний сенс словах можна говорити довго. "Золоте правило моралі", виведене Иммануилом Кантом, слова, яких необхідно дотримуватися всім, хто живе на землі! Адже кожна людина бажає для себе тільки блага і тільки його. Нас закликають чинити так, як би ти поступив до себе! Що ж це означає? А значить це те, що необхідно завжди замислюватися, сподобалося б тобі самому дії, вчинені тобою по відношенню до інших? Якби хтось зробив точно так же тобі? Адже ніхто не хоче, щоб його ображали або принижували його гідність. Так і тут. Ми, хоч і не зобов'язані, але мають спробувати хоча б задуматися над цими словами. Я не можу сказати, що "золоте правило моралі" - це щось рівноцінне боргу. Але, по совісті і по честі, це наш обов'язок. І ці слова закликають нас проявляти гуманізм.
Нарешті настала весна. Скільки радості вона принесла людям, тваринам, птахам. Здавна прихід весни зустрічали веселим святом масляниця. На це свято пекли млинці, вони уособлювали сонце. Спалювали опудало, таким чином проганяли зиму. Люди намагалися якомога швидше закликати в свої краї весну.
І зараз залишилося веселе свято масляниця, проте його вже не так святкують. Але тим не менше люди як і раніше радіють приходу весни. Весна настала і принесла з собою тепло, сонечко. Як набридла холодна зима, так хочеться скинути важкі шуби.
Весна прийшла. Сніговій королеві довелося поступитися їй, хоча цього так не хотілося робити. Всюди починають весело щебетати горобці. Дзвінко дзюрчать струмки.
І ось незабаром починають цвісти яблуні, груші, сливи, вишні. Це найкрасивіший час навесні. Яка краса! Дерева обсипані білим цвітом, а який аромат ширяє в повітрі. Не дарма стільки віршів, пісень присвячується цій прекрасній порі року. Дивишся на всю цю красу і душа радіє.
А як красиво на світанку, коли перші сонячні промені ковзають по сонному саду. У цю мить усе світиться рожевим світлом. Сонце піднімається вище і ось уже яблуні стають білими. Вся трава усипана мільйонами діамантів, які іскряться, сяють, переливаються. Але сонце піднялося з-за обрію і казка розтанула.
Що ж це означає? А значить це те, що необхідно завжди замислюватися, сподобалося б тобі самому дії, вчинені тобою по відношенню до інших? Якби хтось зробив точно так же тобі? Адже ніхто не хоче, щоб його ображали або принижували його гідність. Так і тут. Ми, хоч і не зобов'язані, але мають спробувати хоча б задуматися над цими словами.
Я не можу сказати, що "золоте правило моралі" - це щось рівноцінне боргу. Але, по совісті і по честі, це наш обов'язок. І ці слова закликають нас проявляти гуманізм.
Можливо підійде це?
Нарешті настала весна. Скільки радості вона принесла людям, тваринам, птахам. Здавна прихід весни зустрічали веселим святом масляниця. На це свято пекли млинці, вони уособлювали сонце. Спалювали опудало, таким чином проганяли зиму. Люди намагалися якомога швидше закликати в свої краї весну.
І зараз залишилося веселе свято масляниця, проте його вже не так святкують. Але тим не менше люди як і раніше радіють приходу весни. Весна настала і принесла з собою тепло, сонечко. Як набридла холодна зима, так хочеться скинути важкі шуби.
Весна прийшла. Сніговій королеві довелося поступитися їй, хоча цього так не хотілося робити. Всюди починають весело щебетати горобці. Дзвінко дзюрчать струмки.
І ось незабаром починають цвісти яблуні, груші, сливи, вишні. Це найкрасивіший час навесні. Яка краса! Дерева обсипані білим цвітом, а який аромат ширяє в повітрі. Не дарма стільки віршів, пісень присвячується цій прекрасній порі року. Дивишся на всю цю красу і душа радіє.
А як красиво на світанку, коли перші сонячні промені ковзають по сонному саду. У цю мить усе світиться рожевим світлом. Сонце піднімається вище і ось уже яблуні стають білими. Вся трава усипана мільйонами діамантів, які іскряться, сяють, переливаються. Але сонце піднялося з-за обрію і казка розтанула.