Виконайте повний синтаксичний розбір речення. Так Добриня з Янкою йшли три доби: вдень вони спали, а вночі, прокладаючи шлях по зорях, поволі, бо зовсім знесиліли від голоду, просувалися на північний захід – до Волги, до Чорного лісу, де Добриня сподівався знайти якийсь притулок і захисток.

Хто з нас не пам*ятає свій перший день у школі. Перший дзвоник, святкова лінійка і знайомство з першою вчителькою-мариною володимирівною.  Саме перший раз переступивши поріг першого класу я відчула тепло, яке віяло з її душі. На кожному уроці вона вчила нас, маленьких діточок, як стати людиною з великої літери. марина володимирівна була лагідна і привітна.Вона завжди допомагала нам у всьому. Мені хотілося щоранку швидше потрапити до школи, бо вчителька знову розповідала щось цікаве й захоплююче.  Зараз я навчаюся в п'ятому класі в «дорослій» школі. Тут усе по-іншому, але я продовжую приходити після уроків до марини володимирівни й розповідати про свої успіхи. І скільки б років не минуло, я пам'ятатиму її уроки добра й щирості, сподіваюся, що виправдаю її віру в мене, у мої здібності.  

Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.

Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.

Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".

Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.

А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!

Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.

Дивіться також

На мій погляд, щастя кожної людини — знайти себе в труді.

І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."

Не дай спати ходячому,

Серцем замирати

І гнилою колодою

По світу валятись.

А дай жити, серцем жити

І людей любити...

Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд.

Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.

Отже, головне щастя — це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.

Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту — буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.