Не маю жодного сумніву в тому, що комфортніше й зручніше почуваються негативні. Життя позитивних сповнене турботами про інших, моральними принципами, і це дуже часто вносить дискомфорт у їх існування.
Моя позиція пояснюється тим, що негативні позбавлені мук совісті, співчуття, критичного ставлення до себе. Вони живуть власними інтересами й не переймаються тим, що відбувається поряд. Наприклад, дуже знайома картина: на стоянці для інвалідів припаркований розкішний автомобіль цілком здорового молодика. Йому тут зручно, він не перймається питанням, як тепер бути калясочнику, який не може вибратися зі своєї машини. Позитивний же в такій же ситуації залишить своє авто десь далеко за рогом.
Другий мій аргумент полягає у тому що негативному через його байдужість набагато легше забезпечити собі комфорт душевний. Позитивний же живе проблемами світу, він не може не реагувати на несправедливість, жорстокість, неправду. Тому такі люди страждають набагато частіше. У цому ми можемо переконатися на прикладі новели М.Коцюбинського "Intermezzo". Письменник вводить нас у світ подій, пов'язаних із революцією 1905 року. Герой залишає місто і живе кілька днів у гармонії з природою. Приводом до такого кроку якраз і стає його неспроможність відсторонитися від чужих проблем: "Ти на тільки йдеш поруч зо мною, ти влазиш всередину в мене. Ти кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач. Свою жорстокість і звірячі інстинкти. Весь жах, весь бруд свого існування." Зрозуміло, що таким небайдужим людям живеться набагато складніше.
Отже, очевидним є висновок, що як матеріальний, так і душевний комфорт легше забезпечити негативним. Однак варто пям'тати, що нас не випадково створено за образом Божим, і намагитися не знищити в собі людину.
Айда́р — река в Белгородской области России и Луганской области Украины, левый приток Северского Донца
Название реки происходит от тюркского географического термина айдар — «возвышенность с кучей камней на вершине» (буквально «чуб», «коса»).
Берёт начало на южных склонах Средне-Русской возвышенности у села Новоалександровка Ровеньского района Белгородской области, впадает в Северский Донец на 344 километре от его истока. Верхнее течение зарегулировано Новоалександровским водохранилищем (площадь 72 га, объём воды 2,32 млн м³). Длина реки — 264 км, в том числе в пределах Белгородской области — 65 км. В Белгородской области на Айдаре находятся также: хутор Клиновый, хутор Озёрный, село Нагольное и село Айдар Айдарского сельского поселения.
Крупнейший населённый пункт расположенный на реке — административный центр Старобельского района Луганской области — город Старобельск. У реки, в Новоайдарском районе Луганской области, расположен памятник природы — «Айдарская терраса», также на реке находится административный центр района — пгт. Новоайдар (ранее, с 1778 года, город Айдар). На реке расположен Айдарский ихтиологический заказник.
Вблизи места впадения Айдара в Северский Донец в конце 16 века была основана небольшая крепость, носившая название «Айдарская сторожа».
Відповідь:
Не маю жодного сумніву в тому, що комфортніше й зручніше почуваються негативні. Життя позитивних сповнене турботами про інших, моральними принципами, і це дуже часто вносить дискомфорт у їх існування.
Моя позиція пояснюється тим, що негативні позбавлені мук совісті, співчуття, критичного ставлення до себе. Вони живуть власними інтересами й не переймаються тим, що відбувається поряд. Наприклад, дуже знайома картина: на стоянці для інвалідів припаркований розкішний автомобіль цілком здорового молодика. Йому тут зручно, він не перймається питанням, як тепер бути калясочнику, який не може вибратися зі своєї машини. Позитивний же в такій же ситуації залишить своє авто десь далеко за рогом.
Другий мій аргумент полягає у тому що негативному через його байдужість набагато легше забезпечити собі комфорт душевний. Позитивний же живе проблемами світу, він не може не реагувати на несправедливість, жорстокість, неправду. Тому такі люди страждають набагато частіше. У цому ми можемо переконатися на прикладі новели М.Коцюбинського "Intermezzo". Письменник вводить нас у світ подій, пов'язаних із революцією 1905 року. Герой залишає місто і живе кілька днів у гармонії з природою. Приводом до такого кроку якраз і стає його неспроможність відсторонитися від чужих проблем: "Ти на тільки йдеш поруч зо мною, ти влазиш всередину в мене. Ти кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач. Свою жорстокість і звірячі інстинкти. Весь жах, весь бруд свого існування." Зрозуміло, що таким небайдужим людям живеться набагато складніше.
Отже, очевидним є висновок, що як матеріальний, так і душевний комфорт легше забезпечити негативним. Однак варто пям'тати, що нас не випадково створено за образом Божим, і намагитися не знищити в собі людину.
Пояснення:
Айда́р — река в Белгородской области России и Луганской области Украины, левый приток Северского Донца
Название реки происходит от тюркского географического термина айдар — «возвышенность с кучей камней на вершине» (буквально «чуб», «коса»).
Берёт начало на южных склонах Средне-Русской возвышенности у села Новоалександровка Ровеньского района Белгородской области, впадает в Северский Донец на 344 километре от его истока. Верхнее течение зарегулировано Новоалександровским водохранилищем (площадь 72 га, объём воды 2,32 млн м³). Длина реки — 264 км, в том числе в пределах Белгородской области — 65 км. В Белгородской области на Айдаре находятся также: хутор Клиновый, хутор Озёрный, село Нагольное и село Айдар Айдарского сельского поселения.
Крупнейший населённый пункт расположенный на реке — административный центр Старобельского района Луганской области — город Старобельск. У реки, в Новоайдарском районе Луганской области, расположен памятник природы — «Айдарская терраса», также на реке находится административный центр района — пгт. Новоайдар (ранее, с 1778 года, город Айдар). На реке расположен Айдарский ихтиологический заказник.
Вблизи места впадения Айдара в Северский Донец в конце 16 века была основана небольшая крепость, носившая название «Айдарская сторожа».