Виконайте вправи.
. Пояснювальна робота ( переписати, вставити пропущені розділові знаки )• Молітесь братія! Молітесь за ката мойого.• Ви ж тут догляньте його тьотю Полю мені недільний мій Хрещатик що сівши сидьма ці котли топлю в оглухлій кочегарці.• Улясю дочко моя хороша! Що в тебе болить голубко...
. ПЕРЕКЛАД ТЕКСТУ( підписати частини мови)...Ты являешься сюда как проповедник лучшей, честной жизни, вроде этакого погибающих душ. Знаешь, как на заре христианства иные святые отцы вместо того, чтобы стоять на столпе тридцать лет или жить в лесной пещере, шли на торжища в дом веселья.
. ВИБІРКОВА РОБОТА( ВИПИСАТИ ВСТАВНІ СЛОВА)Правда, сонце пече немилосердно, холодоквід куща невеликий, але хлопчикові приємнопід ним лежати й дивитись на ту самітну,загублену серед неба хмарку.Скільки було праці! Доводилось у кошикуздалека носити землю ( бо тут, навколостанції, грунт неродючий), доводилосьвдобрювати гноєм ( а гній привіз з аулуАкіш), обкопуючи, підпушуючи, щодняполивати, обрізувати зайві пагінці.
. ТВОРЧА РОБОТА( ВВЕСТИ В ТЕКСТ ПОТРІБНІ ЗА ЗМІСТОМ ВСТАВНІ СЛОВА) Рушник у хаті. Давній наш звичай. Не було... жодної в Україні оселі, котрої не прикрашали б рушниками. з рушником ушановували появу немовляти в родині,... з ним виряджали в дорогу рідних, зустрічали гостей,... проводжали людину в останній путь, ... ним прикривали хліб на столі.
6. КОДОВА РОБОТА ( ВИЗНАЧТЕ ГРУПУ ВСТАВНИХСЛІВ, ЗАПИШІТЬ НОМЕР ГРУПИ Очевидно, безперечно, мабуть, як кажуть, здається, дякую, зокрема, зверніть увагу, як правило, можливо, ясна річ.1-впевненість,2- невпевненість, 3-джерело повідомлення, 4- порядок викладу думок,5- почуття, 6- ввічливі слова, 7- активізація уваги.
ВІДРЕДАГУЙТЕ РЕЧЕННЯАроматичні добавки різних лікарських травнадають чаю дуже приємного, неповторногопривкусу.Серед міроприємств по відзначенню цього святабули слідуючі: виступи музичних колективів,конкурси, вікторини.Пощипуючи соковиту траву й помахуючихвостом, у коня задоволено мружилися очі.
ЗАПИТАННЯ №1
Як підкреслюються звертання та вставні слова?
Як підмет.
Як додаток.
Ніяк не підкреслюється.
ЗАПИТАННЯ №2
Знайдіть речення зі звертанням:
Батьки завжди повинні підтримувати свою дитину.
Вчителі звертаються до батьків з проханням підтримувати дітей.
Шановні батьки підтримайте своїх діточок під час уроків.
ЗАПИТАННЯ №3
Знайти речення, у якому правильно поставлено розділові знаки при звертанні:
Дорогі, діти, ставтеся дбайливо до природи!
Дорогі діти, ставтеся дбайливо до природи!
Дорогі діти ставтеся дбайливо до природи!
ЗАПИТАННЯ №4
Знайдіть речення без вставного слова:
Сіль як відомо вбиває живі організми.
Отже Мертве море насправді мертве.
У Мертвому морі майже немає життя.
Великий Мінгунський Дзвін (М'янма)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дзвін (значення).
Дзвін (стцерк.-слов. ка́мпанъ — від грец. καμπάνα < лат. campana), заст. колокі́л[1] (прасл. *kolkolъ) — ударний музичний, а також сигнальний підвісний інструмент, звичайно із сталі чи бронзи, у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, у якій підвішено ударник (било, язик, діал. бо́вкало). Дзвони відносяться до музичних ударних інструментів у яких звучить тіло. В давнину для того щоб дзвін видав звук використовувася такий іб дзвоніння, шляхом гойдання самого дзвона. Такий іб практикують і до нині. Але є й карельйони[джерело?].
Зміст
1 Історичний нарис
2 Найвідоміші дзвони
3 Будова дзвона
4 Виготовлення дзвонів
5 Дзвін у православ'ї
5.1 Види церковного дзвону
5.2 Зв'язок дзвону з Старозавітньою традицією використання сурм.
5.3 Ранньохристиянськ скликання віруючих на богослужіння.
5.4 Била і клепала
5.5 Поява дзвонів
5.6 Асоціація дзвонів з усіма важливими загальними і релігійними подіями
6 Дзвін у слов'янській міфології
6.1 Дзвін і сфера містичного
6.2 Магічні властивості
6.3 Асоціації та повір'я
7 Музей дзвонів
8 Фестиваль дзвонів
9 Інше вживання дзвонів
10 Прислів'я, мовні звороти
11 Див. також
12 Примітки
13 Джерела
Історичний нарис
Дзвони — один із найдавніших та найпоширеніших інструментів світу. Одними з найдавніших дзвонів вважаються китайські дзвони чжун 鐘\钟[2], що датуються 2000 — 3600 р. до н. е.
Більша частина історії дзвонів у Європі тісно пов'язана з історією християнства. Перше використання дзвонів в християнській Європі церковне передання приписує Св. Павлину, єпископу Ноланському (353—431), згідно з яким прообразом перших дзвонів були польові квіти — дзвоники, а латинська назва дзвонів campana пов'язана з італійською областю Кампанія, де розташована Нола. Історичні пам'ятки Заходу згадують про дзвони лише в VII ст. при храмах у Римі та Орлеані. Значного поширення на Заході дзвони дістали у VIII ст.завдяки Карлу І Великому. Виготовлялися дзвони зі сплаву міді й олова, пізніше до цих металів почали додавати залізо та в рідких випадках срібло. На православному Сході дзвони вперше з'явились в IX столітті за імператора Василя І Македонянина, але широкого розповсюдження при храмах дістали лише після захоплення Константинополя хрестоносцями в 1204 році під час 4-го хрестового походу.
Про певний рівень поширення дзвонів на українських землях можна говорити приблизно від другої половини ХІ століття, їх походження на думку істориків — Західна Європа. Перша літописна згадка про дзвони на Русі датована 1066 роком. У Києві дзвони були при Десятинній та Іринінській церквах. Також згадуються дзвони у храмах Новгорода (XI століття), Полоцька, Новгород-Сіверського і Володимира-Волинського (кінець XII століття). У літописах згадуються також майстри дзвонової справи Суздаля та Києва.[3] Найстаріший руський дзвін, що зберігся до наших часів, було знайдено під час розкопок 1906 р. у Києві на Подолі. Величезний за обсягом та змістовністю матеріал, що стосується історії дзвонів, технології їх виготовлення наведено в книзі[4]
Разом з дзвонами використовувалися також била і клепала, які існували до останнього часу в деяких монастирях. Але, що дивно, Русь запозичила дзвони зовсім не з Греції, звідки прийняла православ'я, а із Західної Європи. В Руській Церкві в древності для дзвонів будувались дзвіниці в вигляді стінки з наскрізними отворами (так звані ширмові дзвіниці), в яких підвішувались дзвони. З XIV ст. на Русі з'являються багатоступінчасті вежі з конусообразною покрівлею, під якю знаходились дзвони. Дзвіниця спочатку будувалася окремо від храму, але в московській архітектурі XVI—XVII ст. з'явилися храми побудовані разом із дзвіницями, які входять у будову храму, складаючи з ним одне ціле.
Такі дзвіниці ставляться в західній стороні храму так, що вхід у храм проходить через нижній поверх дзвіниці, який може бути в такому випадку притвором. Прикладом таких дзвіниць є дзвіниця у Михайлівському монастирі і Софії київській, що знаходяться в Україні, а саме у місті Києві. Поряд з такими дзвіницями продовжували зберігати і будувати храми з дзвонами в куполах на покрівлі («під дзвони», прикладом такого храму є Володимирський собор у Києві) або в окремо стоячих дзвіницях. Виникнення дзвіниць було обумовлено прагненням і спроможністю виготовляти великі і звучні дзвони. Крім цього, чим вище піднятий дзвін, тим далі його чути, отже високої дзвіниці вимагає і сама ідея дзвону.
Дзвіниця духовно може означати гору, з якої Господь благовістив Євангеліє, і мачту корабля, де знаходиться ігач, сповіщаючий про небезпеку або приближення довгоочікуваної цілі плавання, і вершину земної історії людства, на якій звучить архангельська труба, благовістячи про прихід Христа і початку вічного ідеях.
Объяснение:
Літо - одна з найчудовіших пір року. Я люблю його за те, що у цей час школярі просто відпочивають та насолоджуються життям. Літо - це час моря, прогулянок та радощів. Не потрібно щодня прокидатися зрання та йти до школи. Можна просто гуляти з друзями та чарівно проводити час.
Влітку всі дерева вкриті зеленню, а за віконечком завжди цвітуть гарні квіточки. Природа радіє разом зі школярами. Проте, влітку буває аж занадто спекотно. Здавалось, що спеку перенести легше, ніж холод. Але це не так. Якщо на вулиці понад сорока градусів, то вже не так хочеться гратися у м'яч чи волейбол. Хочеться просто посидіти в затінку. Отже, літо - гарна пора року, що має власні плюси та мінуси.