Виписати 5 безсполучникових речень у всякого своя доля і свій шлях широкий, той мурує, той руйнує, той неситим оком за край світа зазирає, чи нема країни, щоб загарбать і з собою взять у домовину. той тузами обирає свата в його хаті, а той нишком у куточку гострить ніж на брата. а той, тихий та
тверезий, богобоязливий, як кішечка підкрадеться, вижде нещасливий у тебе час та й запустить пазурі в печінки, — і не благай: не вимолять ні діти, ні жінка. а той, щедрий та розкошний, все храми мурує; та отечество так любить, так за ним бідкує, так із його, сердешного, кров, як воду, а братія
мовчить собі, витріщивши очі! як ягнята. «нехай, — каже, — може, так і треба».
2.І цвіт,і грім,і град-я серцем спраглим все приємлю,та збережу від граду сад і захищу від грому землю.(Л.Дмитренко).
3.І барвінком,і рутою,і рястом квітчає весна землю, мов дівчину в зеленому гаї.(Т.Шевченко).
4.Часом буває на чужині мені присняться гори сині,ліси зелені,ниви срібні,і люди щирі ,непохлібні,прихильні серцем і свої-присняться іноді мені.(Б.Лепкий).
5.Шосейний шлях пролягав полями через ліски і зарослі,бори,і непролазні хащі.(Ю.Збанацький).
6. У тій пісні чулися гудки заводів,рев машин,і шепоти пшениці.(П.Тичина).
Після морозної зими прийшла довгоочікувана весна.
Сонце кинуло тепле проміння на землю. Розтопило кригу та сніг. І вже навколо потекли дзвінкі струмочки. Напоєна талими водами земля пробудилася від зимового сну. Ніжні проліски піднімають блакитні голівки до неба. Набрали весняної сили бруньки на гілках. Молодими листочками почали красуватися дерева та кущі. Зеленіє трава. Прилетіли пташки. Лісові мешканці вилазять зі своїх домівок, щоб привітатися із ласкавим сонечком.
Все співає, дзюрчить, радіє пробудженню природи.