Виписати ви спокійно стукнулися човном об ідвали голову, а на березі біля куреня дід кирило іванович сидить. у солом’яному брилі й здоровенькі булл, ісприле івановичу! — ви до драстуйте! — він до живенькі-здоровенькі? як рибка? — ви дідові.— порвало! — дід вам.— кого порвало? ! хто порвав? ! — цікавитеся та що, ви не знаєте: короп! — люто вже говорить дід. трохи, кирило іванович починає розповідати воно й брало потихеньку! так тільки ледь-ледь на світ заблагослови- лося. смик! і потім ще раз — смик! і знову — тихо. а потім повело, повело, повело, до того он, — бачите? — кущика по-о-о-вело! дай, думаю, під сінну! сіп! ех, воно ж і рвонуло! ех же ж. як і рвонуло! а волосінь у мене у двадцять волосин, та ще я якого жеребця! там така волосінь, що на одну волосинку можна бузівка* налигати! вудлище — дугою! я — попускать! а воно рве, а воно рве! я — держу! коли ось — викидається! їи-же богу, як ночви! — ну, кприле івановичу, невже ж таке еєликє? — їн-богу, як ночви! хвостом по воді як уріже, й на дно! я — смик! а волосінь — дзень! а я в воду з усіх ніг — лясь! і — по шию! сушусь оце! одежа вже трохи висохла, а чоботи п досі он мокрі! босий ходю. так з гачком і пішло! біля грузила — перервало (остап вишня).

Мова — одне із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б'ється-ожива. Як їх почує!.. (Т. Шевченко) Ці рядки Кобзар написав 1848 р. під враженням почутої одного разу ввечері на Кос-Аралі української пісні, яку співав матрос-українець. А ще раніше, живучи в Петербурзі, Шевченко просить писати до нього листи з України рідною мовою, яку називає прекрасною, мелодійною, милою. Так, у листі до брата Микити поет пише: «Будь ласка, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому... Нехай же я хоч раз через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скучне. Ще раз напиши мені письмо, та по-своєму, будь_ласка, а не по-московському..» Людина має завжди пам'ятати, звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову. Знання мови народу, серед якого ти живеш, — ознака культурної, освіченої людини, знання рідної мови — священний обов'язок кожного^ Як гул століть, як шум віків. Як бурі подих, — рідна мова, Вишневих ніжність пелюстків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів. Життя духовного основа» (М Рильський. «Рідна мова я) 

Скласти речення із вибраними словосполученнями:

1. Скласти іспит на відмінно - моя мрія.

2. Дякую вам;, друзі, що відвідали мене у скрутну хвилину.

3. Найактивніший учень; на математиці - наш Іванко.

4. Жадан прийшов на зустріч зі школярами;.

5. Бабуся говорила, що треба вчитися протягом життя;.

6. Скажіть двома словами про те, як з'їздили до Києва.

7. На нічній вулиці переливаються вогні.

8. Завдавати шкоди майну категорично заборонено.

9. Ставте питання правильно, тоді отримаєте доступну відповідь.

10. Зміни впадають в очі, адже люди дійсно провели чимало днів за роботою.