Випишіть слова, в яких є чергування голосних звуків. Через риску напишіть слова-відповідники, які вказують на зміну звука. Перед очима в Маланки встала левада — зелена, весела, над річкою… Вони з Гафійкою плоскінь беруть. Така гарна молодиця з Гафійки. Голова пов’язана хусткою. Бере вона плоскінь і виспівує. У колисці дитина спить. Прокіп привіз ячмінь, стіжок складає. І так їй весело, старій, так легко, наче вона … Стоять городи, мов у віночку. Капуста в головки звивається. Квасоля вже пожовкла, вітер шумить поміж маківками, гарбузи розляглись, як годовані кабани, а картопля зародила, аж гич сплітається. То її чорні руки походили тут, кожен бурячок, кожну цибульку сама вона поклала в землю, сама і збере, як дасть Господь діждати. Тепер вона господиня. Не на своєму — так на доччиному. Хоч на старість діждалась… І вона справить собі червоні чоботи, м’які, козлові, з китицями, як у ковалихи. Відколи вона віддалася — от уже чи не вісімнадцять років минуло, — не перестає вона мріяти про такі чоботи, щороку складає гроші, але гроші розтечуться на щось інше — і чобіт немає. Узути такі чоботи і білу намітку та піти до церкви. І щоб так поховали (М. Коцюбинський).
Объяснение:
А чи були ви в лісі, коли там на повну панує зима? Не кожної зими ліс буває таким неперевершеним, як цього року, незвичайний — чарівливий. Як зайдеш у це царство неземної мерехтливої краси й одразу ж опиняєшся у полоні дивовижних вражень. Навіть слово сказати страхітливо голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля пухнастого снігу стільки, що, здається, вони от-от не витримають і сніг білою лавиною сплине під ноги. Усе: дерева, кущі,маленькі ялинки, - стоять припорошені сніжинками, ніби принцесси, що готуються до якогось балу. Хочеться навіть дихати пошепки. Та окремо в цій красі вирують снігурі, які зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати друзки снігу. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо тільки скрпне гілка. Ліс наповнений поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно, спокійно стояти й слухати ліс, що душа починає співати мимоволі разом з природою.
Объяснение:
А чи були ви в лісі, коли там на повну панує зима? Не кожної зими ліс буває таким неперевершеним, як цього року, незвичайний — чарівливий. Як зайдеш у це царство неземної мерехтливої краси й одразу ж опиняєшся у полоні дивовижних вражень. Навіть слово сказати страхітливо голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля пухнастого снігу стільки, що, здається, вони от-от не витримають і сніг білою лавиною сплине під ноги. Усе: дерева, кущі,маленькі ялинки, - стоять припорошені сніжинками, ніби принцесси, що готуються до якогось балу. Хочеться навіть дихати пошепки. Та окремо в цій красі вирують снігурі, які зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати друзки снігу. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо тільки скрпне гілка. Ліс наповнений поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно, спокійно стояти й слухати ліс, що душа починає співати мимоволі разом з природою.