Випишіть спочатку словосполучення з однорідними означеннями, а потім — з неоднорідними. Поставте коми між однорідними означеннями. Тихий спокійний характер; високий дитячий голос; ніжний приємний голос; високий стрункий чоловік; високий рівний лоб; скромна струнка дівчина; чарівний барвистий світ; натренований сильний хлопець; худорлява білява дівчина; висока темношкіра людина; відомий тонкий лірик; широкі блакитні очі; довгий рівний ніс.
Запорозькі козаки були віруючими людьми і суворо дотримувались православ'я. З 1734 року і до кінця існування Нової Січі у межах вольностей Війська Запорізького діяли 44 церкви.
Церковний інтер'єр та внутрішнє убранство відображали ставлення запорожців до церкви.
Кожен помираючий козак, якщо мав при собі хрестик, іконку або був царською медаллю, неодмінно відписував все це церкві.
За народним звичаєм мореходці, поранені та хворі козаки любили робити обіти і в раз ння від небезпеки, вдачі, або одужання приносили в дарунок церкві срібні хрестики, чарки, бляшанки з зображенням святих та інше. Тому запорозькі церкви завжди мали багате убранство. Найбагатшою з них була Покровська Січова церква.
Покровська запорозька церква, яка була на останній Новій Січі оздоблювалась за рахунок Коша і особистих вкладів запорожців.
Своїм внутрішнім оздобленням та коштовностями Покровська Січова церква могла позмагатися з ризницею Києво-Печерської лаври.
У середині церкви глядача вражав багатоярусний іконостас з церковними вратами "в косую сажень" відлитими з чистого срібла та позолоченими.
Ікони горіли золотим оздобленням і були написані кращими візантійскими та українськими художниками. Ризи були ковані золотом. Книги були обкладені масивним сріблом з коштовним камінням. Після зруйнування останньої Нової Січі частина церковного одягу,книг, хоругвів була подарована Потьомкіним соборній церкві в м. Миколаєві, а частина ризниці завжди зберігалась при князі і була знайдена в його будинку після його смерті.
Про це пише історик Скальковський в своїй "Історії Нової Січі" Після знищення Запорозької Січі і зруйнування Січової церкви частина її майна за розпорядженням губернатора Новоросійського краю М.Д. Язикова була перенесена в Нікопольску Свято-Покровську церкву завдяки клопотанням її ктиторів братів Івана і Якова Шиянів.
Опис цих церковних речей дає Д.І. Яворницький в роботі " Запорожье в останках старини і преданиях народа" т.II, а також нікопольський священик протоєрей Іоан Карелін в "Записках Одесского общества истории и древностей".
Як свідчить опис церковних старожитностей Нікопольського музею за 1919 -кінець 20-тих років вони були передані у середині 20-тих років з Нікопольської Свято-Покровської церкви,що належала до УАПЦ, у краєзнавчий музей.
Найдавніший запорозький експонат музею -хрест з Микитинської Сі- чової церкви. Хрест залізний ко
Невдовзі кожен з нас має обрати фах, який має визначити долю. Як же страшно помилитися у виборі майбутньої професії! Саме цей вибір для плину нашого життя цілком може стати вирішальним.
Ви помічали, як багато навколо нас халтурників і невмійків? Якщо невмійко – це той, хто чогось не вміє, але може ще колись навчитися, то халтурник – це людина, усвідомлено байдужа до своєї праці. Халтурник – це безвідповідальний і ледачий ремісник, який так і не став і вже не стане майстром.
Кажуть, що майстер – це той, хто знайшов своє покликання у праці. А ще кажуть, що справжнього майстра характеризують три ознаки. Перша – це високе професійне вміння, володіння тими прийомами, які забезпечують щонайвищий рівень роботи. Друга ознака – це творче ставлення до праці, своєрідний і неповторний "почерк”. Це те, що все виконане майстром робить неповторним, а самого майстра – незамінним. І, нарешті, третьою ознакою справжнього майстра є його прагнення прислужитися людям, бути їм по-справжньому корисним.
Ви можете заперечити: хіба ота корисність така вже необхідна? Навчився щось робити вправно, то й роби! Аби платили побільше. Та виявляється, все не так просто. Якщо праця майстра не є корисною людям, то й майстерність виявиться позбавленою смислу, навіть може суперечити інтересам людей, стати аморальною.
Кому спаде на думку визнати майстром кишенькового злодія? Або славетного шахрая, "великого комбінатора” Остапа Бендера? Або здібного вченого – героя роману Герберта Уеллса "Людина-невидимка”, який і не думав про те, щоб його відкриття стало для людей корисним.
Знайти своє покликання – значить виявити себе у праці, яка найкраще відповідала б складові душі, нахилам, здібностям. Пам’ятаєте ідею "сродної праці” Григорія Сковороди?
Самим лише навчанням створити майстра неможливо. Необхідна гармонія особистості з обраною професією. Тобто відповідність того, чого людина прагне, з тим, на що ця людина спроможна. Як було б прикро поповнити собою лави узаконених дипломами немайстрів! Щоб цього не сталося, потрібно одне: правильно обрати професію, відчувши своє покликання. А для цього необхідно навчитися правильно оцінювати себе. Це тільки на перший погляд просто, а насправді – немає нічого складнішого. Отже, пізнай себе - і знайдеш своє покликання!