Кожна сучасна людина просто зобов’язана замислюватися про те, чим вона може бути корисна своїй державі. Сьогоднішній світ досить непростий, в ньому практично немає країн, в яких не було б проблем. Тому до з боку людини по відношенні до своєї країни ніколи не втрачає своєї актуальності. Втім, більшість країн сьогодні досить демократичні та не обтяжують своїх громадян надмірними обов’язками. У зв’язку з цим до від людини країні – це далеко не завжди обов’язок, іноді це просто милість і прихильність.
Говорячи про те, що можу зробити я, можна виділити мінімум того, що я можу зробити і максимум того, що я можу зробити. Чи буду я старатися на благо своєї батьківщини протягом усього свого життя, я зараз сказати не можу – життя таке, що прогнозувати таке наперед навряд чи раціонально. Втім, думаю, що на мінімум з можливої від мене до країна зможе розраховувати завжди. Я думаю, що по мінімуму я зможу бути корисним для своєї країни шляхом повної і неухильної сплати податкових платежів і відрахувань. Дивно, але в сучасному світі багато людей просто йдуть від цих виплати обов’язкових платежів, ніби не розуміючи, що таким чином ці люди роблять гірше тільки самим собі. Якщо людина не платить податки, країна не може розвиватися, покращувати інфраструктуру і покращувати життя кожного. Особисто я це прекрасно розумію, тому завжди буду готовий бути корисним шляхом сплати податків.
Якщо ж говорити про максимальну користь з мого боку для країни, тут є кілька варіантів. По-перше, я можу стати великим бізнесменом. Якщо це відбудеться, я буду генерувати дохід для себе у великих розмірах і відраховувати великі платежі до бюджету країни. Завдяки мені і моїй справі країна отримуватиме більше грошей з податків і зможе забезпечувати свій розвиток і покращення життя всіх громадян країни. Другий шлях максимальної користі для країни – стати видатним вченим. Дійсно талановиті вчені допомагають країні дуже сильно – вони піднімають престиж держави, залучають інвестиції, допомагають країні вирішувати її найактуальніші проблеми.
Поки що я не дуже корисний країні, але я впевнений, що це рано чи пізно відбудеться. При мінімальній корисності я буду сплачувати податки в повному обсязі, наповнюючи державний бюджет і допомагаючи країні вирішувати її проблеми. При максимальної корисності для країни я би став великим бізнесменом, виплачуючи дуже великі податкові відрахування, або відомим вченим, допомагаючи вирішувати проблеми завдяки своїй професійності. Хотілося б приносити своїй рідній Україні якомога більше користі, але чи вийде це в максимальному обсязі, поки що не зрозуміло.
Професія вчителя – дуже важка і відповідальна. Адже в його руках майбутнє нашої держави. Як це благородно – давати іншим знання, бути порадником і взірцем. Звичайно, далеко не кожний може стати справжнім учителем. Для цього потрібно багато працювати, займатися самоосвітою, щоб уроки стали цікавими і корисними.
Труд учителя складний. Перевірка зошитів, підготовка до уроків – усе це забирає багато часу та сил. Крім того, робота з недбайливими учнями, які не хочуть учитися і прогулюють школу. А сам урок! Учителю треба перевірити наші знання, пояснити новий матеріал, та ще й дисципліну підтримувати.
Я вважаю, що кожен вчитель гідний любові й поваги. Мені дуже подобаються всі учителі, які в мене викладають, але найбільше – вчитель української мови і літератури. Наш народ вправі пишатися своєю мовою, яка всім світом визнана однією з наймелодійніших мов. Недаремно наші поети називали її солов’їною і калиновою, недаремно вважали, що кожне її слово – то перлина. Крім того, українська мова – це одна з найбагатших мов світу. Вона ж одна з найрозвиненіших мов: Має величезний лексичний фонд, багату синоніміку. Українська мова відзначається високою образністю, має багату фразеологію. Але мова – це не тільки засіб спілкування. Через мову пізнається людина, виявляється її моральне обличчя, громадянськість, суспільні та естетичні ідеали, духовність. Більше того, мова – це стан душі, і не тільки людської, душі всього народу, вона вказує на його гідність, рівень розвитку…
Мова єднає людей, єднає народ, бо в ній його історія, його традиції, його пам’ять. Мова – головна ознака нації. Щоб зберегти цей скарб, нашу мову, треба вивчати її, розмовляти нею і пишатись. Бо народ живе, допоки живе його рідна мова. Наша Україна має велику історію, від часів Трипільської культури до сьогодення. Нещодавно пройшли вибори Президента України, під час яких народ обрав нового Президента нашої держави. Україна має великих письменників та поетів, які відомі на весь світ, таких як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Ліна Костенко, Олександр Довженко.
Добра, справедлива, уважна – такою бачу свою вчительку з української мови та літератури Ніну Мойсеївну. На її уроках можна пізнати багато цікавого, Ніна Мойсеївна розповідає нам про українських письменників, про їхні твори…Вона розповідає нам про різні народні звичаї, пояснює їх зміст. Ніна Мойсеївна може терпляче пояснювати все, що мені незрозуміло.
Також моїм улюбленим вчителем є Ірина Вадимівна. Вона викладає російську мову і зарубіжну літературу. Ірина Вадимівна цікаво проводить урок, доступно пояснює зміст правил або творів зарубіжних письменників. А також мені вона подобається тим, що має виражене почуття гумору, але іноді вона буває суворою. Ірина Вадимівна справедливо оцінює учнів.
Говорячи про те, що можу зробити я, можна виділити мінімум того, що я можу зробити і максимум того, що я можу зробити. Чи буду я старатися на благо своєї батьківщини протягом усього свого життя, я зараз сказати не можу – життя таке, що прогнозувати таке наперед навряд чи раціонально. Втім, думаю, що на мінімум з можливої від мене до країна зможе розраховувати завжди. Я думаю, що по мінімуму я зможу бути корисним для своєї країни шляхом повної і неухильної сплати податкових платежів і відрахувань. Дивно, але в сучасному світі багато людей просто йдуть від цих виплати обов’язкових платежів, ніби не розуміючи, що таким чином ці люди роблять гірше тільки самим собі. Якщо людина не платить податки, країна не може розвиватися, покращувати інфраструктуру і покращувати життя кожного. Особисто я це прекрасно розумію, тому завжди буду готовий бути корисним шляхом сплати податків.
Якщо ж говорити про максимальну користь з мого боку для країни, тут є кілька варіантів. По-перше, я можу стати великим бізнесменом. Якщо це відбудеться, я буду генерувати дохід для себе у великих розмірах і відраховувати великі платежі до бюджету країни. Завдяки мені і моїй справі країна отримуватиме більше грошей з податків і зможе забезпечувати свій розвиток і покращення життя всіх громадян країни. Другий шлях максимальної користі для країни – стати видатним вченим. Дійсно талановиті вчені допомагають країні дуже сильно – вони піднімають престиж держави, залучають інвестиції, допомагають країні вирішувати її найактуальніші проблеми.
Поки що я не дуже корисний країні, але я впевнений, що це рано чи пізно відбудеться. При мінімальній корисності я буду сплачувати податки в повному обсязі, наповнюючи державний бюджет і допомагаючи країні вирішувати її проблеми. При максимальної корисності для країни я би став великим бізнесменом, виплачуючи дуже великі податкові відрахування, або відомим вченим, допомагаючи вирішувати проблеми завдяки своїй професійності. Хотілося б приносити своїй рідній Україні якомога більше користі, але чи вийде це в максимальному обсязі, поки що не зрозуміло.
Професія вчителя – дуже важка і відповідальна. Адже в його руках майбутнє нашої держави. Як це благородно – давати іншим знання, бути порадником і взірцем. Звичайно, далеко не кожний може стати справжнім учителем. Для цього потрібно багато працювати, займатися самоосвітою, щоб уроки стали цікавими і корисними.
Труд учителя складний. Перевірка зошитів, підготовка до уроків – усе це забирає багато часу та сил. Крім того, робота з недбайливими учнями, які не хочуть учитися і прогулюють школу. А сам урок! Учителю треба перевірити наші знання, пояснити новий матеріал, та ще й дисципліну підтримувати.
Я вважаю, що кожен вчитель гідний любові й поваги. Мені дуже подобаються всі учителі, які в мене викладають, але найбільше – вчитель української мови і літератури. Наш народ вправі пишатися своєю мовою, яка всім світом визнана однією з наймелодійніших мов. Недаремно наші поети називали її солов’їною і калиновою, недаремно вважали, що кожне її слово – то перлина. Крім того, українська мова – це одна з найбагатших мов світу. Вона ж одна з найрозвиненіших мов: Має величезний лексичний фонд, багату синоніміку. Українська мова відзначається високою образністю, має багату фразеологію. Але мова – це не тільки засіб спілкування. Через мову пізнається людина, виявляється її моральне обличчя, громадянськість, суспільні та естетичні ідеали, духовність. Більше того, мова – це стан душі, і не тільки людської, душі всього народу, вона вказує на його гідність, рівень розвитку…
Мова єднає людей, єднає народ, бо в ній його історія, його традиції, його пам’ять. Мова – головна ознака нації. Щоб зберегти цей скарб, нашу мову, треба вивчати її, розмовляти нею і пишатись. Бо народ живе, допоки живе його рідна мова. Наша Україна має велику історію, від часів Трипільської культури до сьогодення. Нещодавно пройшли вибори Президента України, під час яких народ обрав нового Президента нашої держави. Україна має великих письменників та поетів, які відомі на весь світ, таких як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Ліна Костенко, Олександр Довженко.
Добра, справедлива, уважна – такою бачу свою вчительку з української мови та літератури Ніну Мойсеївну. На її уроках можна пізнати багато цікавого, Ніна Мойсеївна розповідає нам про українських письменників, про їхні твори…Вона розповідає нам про різні народні звичаї, пояснює їх зміст. Ніна Мойсеївна може терпляче пояснювати все, що мені незрозуміло.
Також моїм улюбленим вчителем є Ірина Вадимівна. Вона викладає російську мову і зарубіжну літературу. Ірина Вадимівна цікаво проводить урок, доступно пояснює зміст правил або творів зарубіжних письменників. А також мені вона подобається тим, що має виражене почуття гумору, але іноді вона буває суворою. Ірина Вадимівна справедливо оцінює учнів.