Визначте пасивну лексику в реченнях:

Разом з іншими дворянами на свято Купала пішла й Малуша. Ще дома, у рідному селищі, любила вона різні свята: холодні, але гомінкі вечори Коля?
ди, сонцебризні веселі веснянки, заквітчану вогнями ніч Купала, золотозорі медові обжинки. Маленька дівчинка стояла тоді віддалік од усіх, боялася підійти до гурту, але їй було так радісно.
Свята в Києві ще більше вабили Малушу. Тут так багато вогнів, так клично звучали пісні! І все ж вона дворова дівчина, а пізніше ключниця — і на цих святах стояла осторонь, боялася влитись у вольний гомінкий, весе?
лий натовп, де веселились і подоляни, і младі вої, і діти майстрів із передград?
дя, і навіть отроки бояр і воєвод.
У цю ніч, наблизившись до натовпу, Малуша забула про Гору й терем, вона стала в коло, що оберталося круг вогню. Разом з іншими дівчатами, міцно взявшись за руки, тікала, коли юнаки хотіли їх улоскотати. Коли ж усі почали стрибати через вогні, Малуша довго боялася, вагалася, а потім, скільки було сили в ногах, побігла, одірвалася від землі, пропливла над золотожарним ба?
гаттям, стала на ноги, але не зупинилася, а побігла далі, щоб зробити коло і, по?
вернувшись, знову стрибнути через вогонь (За С. Скляренком).​

Моє село

Маленька крапелька величної держави —

моє село, багато є таких!

Зазнало лиха, бідувань і слави

Воно живе і вічно буде жить!

Нашому селу літ триста п'ятдесят, різні версії є про його назву.

Що чумаки возили сіль із Криму й заїжджали часто у корчму. І що перший переселенець дав назву свою. Що княгиня Софія Кантимирівна правила нашим селом. Мала маєток, Роганку-річку, а в ній карасі, і лини, й окуні. І церква теж була. І люди добрі, прості, роботящі, умілі та тямущі. І пісня сходила із уст сама.

Мала Рогань, так звуть моє село, зручно примостилося біля швидкоплинної річки, затіненої верболозами.

1. Коли до тебе (одн., Р.в., додаток) чоловік добрий, будь до нього (ч.р., одн., Р.в., додаток) ще кращий.

2. Скажи мені (одн., Д.в., додаток), хто твій друг, то я (одн., Н.в., підмет) скажу, хто ти (одн., Н.в., присудок)

3. Ми з ним (ч.р., одн., О.в., додаток), як риба з водою: я (одн., Н.в., підмет) на лід, а ти (одн., Н.в., підмет) під спід.

4. На тобі (одн., Д.в., додаток), небоже, що мені (одн., Д.в., додаток) не гоже.

5. Книжка – маленьке віконце, а через нього (ч.р., одн., З.в., додаток) весь світ видно.

6. За моє жито мене (одн., З.в., додаток) ще й бито.

7. Що тобі (одн., Д.в., додаток) не мило, другому не зич.