Багато в Україні є красивих міст і сіл, але найбільше мені подобається рідне місто. У ньому я народився і живу, тут я познайомився зі своїми друзями, пішов у школу. Мій дідусь живе разом з нами. Він часто розповідає цікаві історії про наше місто і його мешканців. І в школі на уроках народознавства та історії вчителі розповідають нам про славетне минуле нашого рідного краю. Колись, у сиву давнину, в степу виникла невеличка фортеця. її збудували козаки, які мужньо захищали свій народ від татар. Закінчилась війна, фортеця перетворилася спочатку на містечко, а потім на велике місто — справжній промисловий і культурний центр. У ньому є багато проспектів з красивими будинками, театри і кінотеатри, зоопарк, парки відпочинку. З мамою у вихідні дні ми прогулюємося його чепурними вулицями. Мені приємно бродити в тіні дерев вулицями і дивитися на все, що відбувається навколо, бо я своє місто дуже люблю.
Мені подобається моє місто. Воно гарне, доглянуте, дуже зелене. Але в ньому є і мінуси. У своїй уяві я вже давно намалювала собі місто мрії, в якому втілила всі свої бажання.
В першу чергу мені б хотілося бачити навколо себе добрих чуйних людей, які поважають всіх навколо, а не тільки себе. Щоб всі були привітними і ніколи не ображали один одного незалежно від настрою. Адже так приємно почути «дякую», «чим я можу до », «будьте так ласкаві» і інші фрази, які не часто можна почути на вулиці. Зайшовши в транспорт, хочеться бачити в очах інших зацікавленість в чому-небудь, бажання жити, а не тугу або зовсім порожнечу. У місті моєї мрії люблять життя і прагнуть прожити його якомога цікавіше.
Крім того, в місті моєї мрії живуть найчесніші люди, і ніхто не знає слово «злочинність». У цьому місті немає замків, бо вони – просто марна трата часу. Будь-хто може залишити свої речі там, де йому потрібно, будучи впевненим, що зможе забрати їх назад. У цьому місті можна виходити гуляти в будь-який час. Батьки зі спокійною душею відпускають своїх дітей пограти в сусідньому дворі, адже вони впевнені, що малюків ніхто не чіпатиме.
У лікарнях приймають відповідальні лікарі, для яких важливе життя кожного пацієнта. Вони люблять свою роботу і допомагають жителям міста зберегти своє здоров’я. У дитячих садках, школах і університетах викладачі розуміють, що діти – це наше майбутнє, і прагнуть дати їм якомога більше корисних знань. Всі жителі міста підтримують чистоту, зберігають цілісність міста і вчать цьому своїх дітей. Неможливо знайти сміття або поламані лавки.
А ще моє місто мрії екологічно чисте, в ньому немає особистих машин, тут люди вважають за краще велосипеди або піші прогулянки. Кожна вулиця потопає в зелені, скрізь розкинуті зелені килими, на які можна присісти і перепочити в тіні гіллястих дерев.
Ось таке воно, місто моєї мрії. Гарне, безпечне, зі здоровими і щасливими жителями. Я мрію про будинок в такому місті і якщо дізнаюся, що десь у світі є такий куточок, обов’язково туди переїду.
Колись, у сиву давнину, в степу виникла невеличка фортеця. її збудували козаки, які мужньо захищали свій народ від татар. Закінчилась війна, фортеця перетворилася спочатку на містечко, а потім на велике місто — справжній промисловий і культурний центр. У ньому є багато проспектів з красивими будинками, театри і кінотеатри, зоопарк, парки відпочинку.
З мамою у вихідні дні ми прогулюємося його чепурними вулицями. Мені приємно бродити в тіні дерев вулицями і дивитися на все, що відбувається навколо, бо я своє місто дуже люблю.
Мені подобається моє місто. Воно гарне, доглянуте, дуже зелене. Але в ньому є і мінуси. У своїй уяві я вже давно намалювала собі місто мрії, в якому втілила всі свої бажання.
В першу чергу мені б хотілося бачити навколо себе добрих чуйних людей, які поважають всіх навколо, а не тільки себе. Щоб всі були привітними і ніколи не ображали один одного незалежно від настрою. Адже так приємно почути «дякую», «чим я можу до », «будьте так ласкаві» і інші фрази, які не часто можна почути на вулиці. Зайшовши в транспорт, хочеться бачити в очах інших зацікавленість в чому-небудь, бажання жити, а не тугу або зовсім порожнечу. У місті моєї мрії люблять життя і прагнуть прожити його якомога цікавіше.
Крім того, в місті моєї мрії живуть найчесніші люди, і ніхто не знає слово «злочинність». У цьому місті немає замків, бо вони – просто марна трата часу. Будь-хто може залишити свої речі там, де йому потрібно, будучи впевненим, що зможе забрати їх назад. У цьому місті можна виходити гуляти в будь-який час. Батьки зі спокійною душею відпускають своїх дітей пограти в сусідньому дворі, адже вони впевнені, що малюків ніхто не чіпатиме.
У лікарнях приймають відповідальні лікарі, для яких важливе життя кожного пацієнта. Вони люблять свою роботу і допомагають жителям міста зберегти своє здоров’я. У дитячих садках, школах і університетах викладачі розуміють, що діти – це наше майбутнє, і прагнуть дати їм якомога більше корисних знань. Всі жителі міста підтримують чистоту, зберігають цілісність міста і вчать цьому своїх дітей. Неможливо знайти сміття або поламані лавки.
А ще моє місто мрії екологічно чисте, в ньому немає особистих машин, тут люди вважають за краще велосипеди або піші прогулянки. Кожна вулиця потопає в зелені, скрізь розкинуті зелені килими, на які можна присісти і перепочити в тіні гіллястих дерев.
Ось таке воно, місто моєї мрії. Гарне, безпечне, зі здоровими і щасливими жителями. Я мрію про будинок в такому місті і якщо дізнаюся, що десь у світі є такий куточок, обов’язково туди переїду.
Объяснение: