Вправа 1. З поданого переліку виберіть слова, у яких відбувається асиміляція приголосних .
Прочитайте їх і запишіть фонетичною транскрипцією. Окремо
поясніть випадки, коли асиміляція за дзвінкістю не відбувається.

Якби, тут же, сніг, молотьба, наш брат, світ, хоч би, лічба,
так би, світ був, вокзал,казка у нас буде, повсякденний, заплутаний,
потьмяніти, анекдот, міцний, дощ був, тліти, голос дзвенів, як же,
отже, сниться, вогкий. осьде, ваш директор, грильяж, так би, молитва, повсякчас, пісня,
отримати, беріть же, боротьба, так далі, ось де, кісьба,смієшся,нігтьовий.

Вправа 2.

Спочатку перепишіть слова і вставте, де
потрібно, на місці крапок пропущені букви. Потім запишіть ці
слова фонетичною транскрипцією і письмово схарактеризуйте види
асиміляцій.
До…ці, кі…ті, про…ба, ві…чуття, поле…кість, у кни…ці,
доне…ці, сере…ці, я…би, дьо…тем, риба…ці, кво…ці, ле…ко,
закві…чана, ні…ті, воло…ці, пі…ній, моло…ба, ове…ці, кі…ті,
…підлоба, …формувати, диви…ся, хоче…ся, хо… би, ту… би,
ро…чесати, с…ніг, сіл…ський, сирої…ці, самот…ність, ві…цідити,
Вели…день, ві…чизняний, відні…ши,
ві…зимувати, вес…нянка, а я…же, лі…ба, ро…печений.

Як скласти діалог з української мови

Діалог – це різновид прямої мови, який має свої специфічні особливості:

1. При діалозі відбувається обмін інформацією між двома(власне діалог) чи декількома (полілог) учасниками розмови.

2. Кожне висловлювання учасника в діалозі називається реплікою.

3. Учасники діалогу почергово обмінюються репліками у форматі запитання/відповідь, ствердження/заперечення, ствердження/уточнення.

4. Найчастіше на письмі кожна репліка пишеться з нового рядка, з великої літери, перед нею ставиться тире.

5. Мова драматичних творів являє собою діалог (полілог), перед репліками ставиться ще ім’я дійової особи, якій вона належить.

6. Граматичною особливістю діалогічного мовлення є переважне вживання неповних речень, адже більшість інформації відома учасникам розмови з попередніх реплік, обставин розмови та позамовної ситуації. ПАШЛА ТЫ

 Не слід казати: «тітонько», «дядьку» до незнайомих людей. У звертанні до знайомих треба до слів «тітка», «дядько» додавати ім`я: «тітко Ніно!». Звертання «тьотя», «дядя» - не по-українському. Неприпустимо звертатись до однолітків на прізвиська: «Гей ти, вороно!» або «Колька» замість «Колю».До старших за віком обов`язково звертайся на «Ви». Якщо вдома прийнято звертатись до батьків, до дідуся, бабусі на «Ти», то можна дотримуватись цієї форми, але  традиційним в Україні у звертанні до батьків є форма "Ви"