Вправа 6.
Списати речення, побудувати схеми, охарактеризувати речення,
виконати синтаксичний розбір речень (за поданим зразком!)
Зразок: Речення розповідне, неокличне, складне, сполучникове з різними
видами зв'язку: сурядним і підрядним речення).
Схема: [ ], й [ ], (якому).
Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів. «Причинна» Т.Г.Шевченко.
Не слухала Катерина
Ні батька, ні неньки,
Полюбила москалика,
Як знало серденько. «Катерина» Т.Г.Шевченко.
Кличе мати вечеряти,
А донька не чує;
Де жартує з москаликом,
Там і заночує. «Катерина» Т.Г.Шевченко.

ДієприкметникДієприкметником називається відмінювана форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією і поєднує ознаки дієслова і прикметника. Як прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета, але не постійну (як прикметник), а змінювану в часі (як дієслово).За своєю морфологічною будовою і синтаксичними функціями дієприкметник наближається до прикметника. Дієприкметник, як і прикметник, має форми відмінка, числа та роду і узгоджується з відповідними формами означуваних іменників: написаний твір, прочитана книга, надруковане оповідання.Водночас дієприкметник має й основні категорії дієслова - стан, вид і час. Кожний дієприкметник належить до того ж виду, до якого належить дієслово, від якого утворено дієприкметник: сказане слово (сказати), зачинені двері (зачинити). Дієприкметники мають теперішній і минулий час.Від дієслів недоконаного виду утворюються дієприкметники теперішнього і минулого часу, а від дієслів доконаного виду - тільки дієприкметники минулого часу: Здорове палюче сонце зупинилось над містом. Дим погаслих вогнів стелиться від гори до гори синіми смугами. ДієприслівникДієприслівником називається незмінна дієслівна форма, що означає додаткову дію, яка пояснює основну дію, виражену в реченні.Дієприслівник поєднує ознаки дієслова і прислівника. Подібно до дієслів, дієприслівник має категорію виду перехідність/неперехідність. Подібно до прислівника, дієприслівник є незмінним словом, виражає ознаку дії чи стану.Дієприслівники бувають недоконаного і доконаного виду.Дієприслівники недоконаного виду означають таку додаткову дію, яка вказує на одночасність основної і додаткової дії. Залежно від значення дієслова, що виражає основну дію, дієприслівники недоконаного виду можуть бути теперішнього, минулого і майбутнього часу.Теперішній час: Встає сам уночі, іде в степ, а йдучи співа, сумно співає. Минулий час: Прислухаючись і оглядаючись, друзі перелізли через глибокий рів до саду. Майбутній час: Візьмемось за справу не гаючись.Дієприслівники доконаного виду означають таку додаткову дію, яка відбувається раніше від основної дії, вираженої особовою формою дієслова. Вони вживаються в значенні минулого і майбутнього часу. Минулий час: Козаков однією рукою піднявши автомат в небо, дав три постріли. Майбутній час: Приїхавши на село, ми відремонтуємо школу.Зрідка дієприслівники означають і таку додаткову дію, яка відбувається одночасно з основною: Уважно слухали селяни, занімівши в різних позах.Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу за до суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи): пишуть - пишучи, читають - читаючи, ставляться - ставлячись.Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за до суфіксів -ши (від основ на приголосний), -вши (від основ на голосний): принести - принісши, засміятись - засміявшись.У кінці дієприслівників завжди пишеться и: зібравши, скликаючи, вірячи.Зверніть увагу! Дієприслівники слід відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників, які мають закінчення -і. Дієприслівники відповідають на питання що роблячи?: літаючи, сяючи, блукаючи, а дієприкметники відповідають на питання які?: літаючі, сяючі, блукаючі.У реченні дієприслівник виступає в ролі обставин. Дієприслівник означає допоміжну ознаку дії, яка пояснює дію, виражену в реченні дієсловом-присудком: Пішов козак сумуючи, нікого не кинув.Додаткова дія, означувана дієприслівником, завжди відноситься до того ж іменника-підмета, до якого стосується й основна дія, виражена присудком: Верби дрімали, заглядаючи в воду, ніби в зеркало.У безособовому реченні дієприслівник може вживатися тільки у тому випадку, якщо в складі присудка є інфінітив: Іноді доводилось попід віттям і крізь ліани пролазити, мов у темну нору, зігнувшись. В інших випадках уживання дієприслівника в безособових реченнях не відповідає нормі. Неправильно: Ідучи на змагання, всім хочеться перемагати. Вивчаючи математику, у нас не було ніяких проблем. Правильно: Коли всі їдуть на змагання, їм хочеться перемагати. Коли ми вивчали математику, у нас не було ніяких проблем.

Творення і правопис ступенів порівняння якісних прикметників

Якісні прикметники мають два ступені порівняння: вищий і найвищий.

Вищий ступінь порівняння означає, що в одному предметі є більше певної якості, ніж в іншому подібному: Дніпро довший від Бугу.

Найвищий ступінь порівняння означає, що в одному предметі є найбільше певної якості в порівнянні з усіма іншими подібними: Київ - найдавніше місто в Україні.

Ступенювання прикметників

Вищий ступінь

Найвищий ступінь форма(синтетична)Використовуємосуфікси -ш-, -іш-дальший, рідніший форма(синтетична)Додаємо префікс най-до форми вищогоступеня:найдальший, найрідніший

Складена форма(аналітична)Додаємо слова більш, меншдо звичайної форми прикметника:більш далекий,більш рідний

Складена форма(аналітична)Додаємо слова найбільш,найменш до звичайної форми прикметника:найбільш далекий, найбільш рідний

Вищий ступінь порівняння прикметників

Вищий ступінь порівняння прикметників твориться звичайно за до суфіксів -іш- або -ш-, які додаються до основи перед закінченням: теплий — тепліший, щирий — щиріший; молодий — молодший, дешевий — дешевший.

Іноді для цього використовують слова більш, менш: більш розвинений, менш світлочутливий.

Cуфікс -іш- У суфіксі -іш- завжди пишемо і, твірна основа перед ним залишається незмінною: стрункий—стрункіший, сухий — сухіший, свіжий — свіжіший, гарячий — гарячіший.

Cуфікс -ш- При додаванні суфікса -ш-:

а) суфікси твірної основи -к-, -ок- випадають: глибокий — глибший, солодкий — солодший;

б) виникають близькі за звучанням звукосполуки [жч] (якщо твірна основа закінчується на г, з, ж) і [шч] (якщо твірна основа закінчується на с). Ці звукосполуки на письмі позначаються відповідно буквами жч і щ.

Букву щ пишемо лише в трьох прикметниках: вищий, товщий (і товстіший), кращий.

У семи прикметниках пишемо буквосполучення жч: тяжчий, важчий, ближчий, нижчий, вужчий, дужчий, дорожчий.

Інші зміни звуків на межі основи й суфікса -ш- на письмі не позначаються: короткий— [корочший], але пишемо коротший; солодкий — [солоджший], але пишемо солодший.

Утворені від вищого ступеня прикметників нові слова (прикметники, прислівники, дієслова) повністю зберігають їхні правописні особливості: вужчий — вужченький, вужче, повужчати; товщий — товщенький, товще, товщати.

Якщо вищий ступінь прикметника творимо за до слів більш, менш, то прикметник ставимо в звичайній формі: яскравий — більш яскравий (а не “більш яскравіший”), рішучий — менш рішучий (а не “менш рішучіший”).

Порівняння приєднуються до прикметників вищого ступеня обов’язково за до слів ніж (таке порівняння виділяється комами), від, за: сильніший за мене (а не “сильніший мене”); розумніший від інших; кращий, ніж усі.

Найвищий ступінь порівняння прикметників форму найвищого ступеня порівняння творимо від вищого за до префіксів най-,: тепліший — найтепліший, більш розвинений — найбільш розвинений, спокійніша – найспокійніша, кращий – найкращий.

Для посилення при формах найвищого ступеня прикметників вживаються частки що і як; пишуться вони з прикметниками разом: щонайсильніший, щонайтепліший, якнайтепліший, якнайбільший, якнайшвидший.

Складену форму найвищого ступеня порівняння прикметників утворюємо доданням слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника: найбільш зручна, найбільш стійкий, найменш приємний.