Я дуже люблю свою Батьківщину, але нинішнє суспільство мені не дуже подобається. Я сподіваюся, що з часом воно зміниться на краще і стане саме таким суспільством, у якому всім захочеться жити.
Звісно ідеальних суспільств не існує, бо люди різні і те, що подобається одним, буде дратувати інших. ле є речі, щодо яких всі люди погодяться один з одним. Наприклад, ніхто не буде заперечувати, що добре суспільство повинно ґрунтуватися на верховенстві закону. Тобто, закон повинен бути один для всіх і виконуватися, якщо він прийнятий. Зараз, на жаль, у нас на папері є багато гарних законів, але порядку все одно немає, бо закони не завжди виконуються.
Крім того, майже всі погодяться з тим, що жити у суспільстві без корупції приємніше, ніж у корумпованому. Багато чого можна було б зробити, але не робиться через брак коштів. Але доволі часто брак коштів означає, що кошти були, але іх було розкрадено. Тому і дороги у нас погані, і лікарням обладнання та ліків не вистачає, і пенсіонери живуть як жебраки. Я вважаю, що якби бюджет не розкрадали, то коштів вистачило б на все.
Я вважаю, що добре суспільство повинно добре ставитися до власних громадян, цінувати їх. Тобто суспільство повинно прислухатися до людей, бо люди - не гвинтики, а особистості.
Ось в такому суспільстві я б хотів жити - і, мабуть, не тільки я.
Життя – це складний процес, упродовж якого постійно виникають проблеми й непорозуміння. На жаль, інтереси й цілі людей не завжди збігаються. Саме тому конфлікти є частиною нашого щоденного життя. Я глибоко переконаний, що розв’язувати конфлікти можна різними проте найефективнішими є компроміс і конкуренція. Усе залежить від ситуації, у якій ти опиняєшся.
Наведу такі, як на мене, переконливі аргументи. По-перше, компроміс забезпечує мирне врегулювання конфлікту, виключає насилля, адже веде до вироблення рішення, що влаштовує обидві сторони.
Варто зазначити, що в історії вільної України є досить багато прикладів компромісів. Проголошення 24 серпня 1991 року незалежності нашої країни теж було результатом негласного компромісу між частиною партійної еліти й національно-демократичними силами. Ці взаємні поступки стали підставою для загальнонаціонального консенсусу, коли більшість громадян на референдумі підтримала Акт про незалежність України.
Я дуже люблю свою Батьківщину, але нинішнє суспільство мені не дуже подобається. Я сподіваюся, що з часом воно зміниться на краще і стане саме таким суспільством, у якому всім захочеться жити.
Звісно ідеальних суспільств не існує, бо люди різні і те, що подобається одним, буде дратувати інших. ле є речі, щодо яких всі люди погодяться один з одним. Наприклад, ніхто не буде заперечувати, що добре суспільство повинно ґрунтуватися на верховенстві закону. Тобто, закон повинен бути один для всіх і виконуватися, якщо він прийнятий. Зараз, на жаль, у нас на папері є багато гарних законів, але порядку все одно немає, бо закони не завжди виконуються.
Крім того, майже всі погодяться з тим, що жити у суспільстві без корупції приємніше, ніж у корумпованому. Багато чого можна було б зробити, але не робиться через брак коштів. Але доволі часто брак коштів означає, що кошти були, але іх було розкрадено. Тому і дороги у нас погані, і лікарням обладнання та ліків не вистачає, і пенсіонери живуть як жебраки. Я вважаю, що якби бюджет не розкрадали, то коштів вистачило б на все.
Я вважаю, що добре суспільство повинно добре ставитися до власних громадян, цінувати їх. Тобто суспільство повинно прислухатися до людей, бо люди - не гвинтики, а особистості.
Ось в такому суспільстві я б хотів жити - і, мабуть, не тільки я.
Життя – це складний процес, упродовж якого постійно виникають проблеми й непорозуміння. На жаль, інтереси й цілі людей не завжди збігаються. Саме тому конфлікти є частиною нашого щоденного життя. Я глибоко переконаний, що розв’язувати конфлікти можна різними проте найефективнішими є компроміс і конкуренція. Усе залежить від ситуації, у якій ти опиняєшся.
Наведу такі, як на мене, переконливі аргументи. По-перше, компроміс забезпечує мирне врегулювання конфлікту, виключає насилля, адже веде до вироблення рішення, що влаштовує обидві сторони.
Варто зазначити, що в історії вільної України є досить багато прикладів компромісів. Проголошення 24 серпня 1991 року незалежності нашої країни теж було результатом негласного компромісу між частиною партійної еліти й національно-демократичними силами. Ці взаємні поступки стали підставою для загальнонаціонального консенсусу, коли більшість громадян на референдумі підтримала Акт про незалежність України.