Переконливим доказом на користь висунутої думки е те, що люди, чиє життя насичене різноманітними подіями, відчуттями та емоціями, не страждають від усіляких депресій, поганого настрою або відсутності щастя. Звичайно, людське життя та існування — не одне й те саме. На мою думку , справді «жива» людина мусить відчувати, переживати та цінувати кожну хвилину, проведену в її житті. Ще одним вагомим аргументом є те, що все більше людей сьогодні прагнуть до розвитку, самоствердження, реалізації. Саме це допомагає відчути справжнє життя на смак, без різниці, де саме ти знайшов себе: у стосунках, суспільному житті або праці. «Існувати» та «жити» - це дві різні речі. Жити потрібно натхненно, сьогоднішнім днем.
У сучасному світі і суспільстві бути патріотом абсолютно не модно і навіть незвично. У деяких випадках люди, які відчувають любов і повагу до сучасної країни, навіть намагаються приховати це, щоб не бути осміяними. Це досить сумно і неприємно, але зрозуміти це можна. Пов’язана така неприємна ситуація з тим, що в сучасному світі цінність країни відійшла далеко з першого плану, на перший план сьогодні вийшла людина, цінність її життя, здоров’я, добробуту та іншого. Любов до країні не вітається, люди в основному чекають від країни в особі держави забезпечення їхнього життя за свої податки тощо.Але, перш за все, варто сказати, що нерідко люди просто плутають держава і країну. Держава – це більшою мірою владу. Не любити нинішню владу або взагалі яку-небудь владу далеко не означає не любити свою країну. А патріотизм – це саме любов до країни – до її природи, до співвітчизників, до архітектури і місцевості любимого і рідного міста. Хіба соромно любити все це і спокійно визнавати таку любов? Я думаю, що це зовсім не соромно, не складно визнається і досить справедливо.Як і любов до чого-небудь або будь-кого іншого, любов до країни накладає на людину відповідальність. Щоб любити країну відповідально, щоб бути відповідальним патріотом, необхідно робити певні дії. Як мені здається, патріотичне ставлення і любов до країни означає терпимість. Далеко не завжди країна виправдовує вимоги людини до неї. Іноді людина не задоволена своєю країною, але вона повинна залишатися сильною. Найголовніше – не виїжджати за кордон. Важливо набратися терпіння і, безумовно, починати покращувати країну з себе самого. Якщо кожен українець почне з себе, постарається зробити Україну кращим місцем для життя і подасть усім приклад, я впевнений, що у нього вийде і він переконається в тому, що його старання ніколи не були марними. Також дуже важливо розуміти, що любити Україну і бути патріотом – це любити кожну окрему людину в цій країні. Не можна ділити українців на категорії і сорти, не можна ставитися до когось краще, а до когось гірше. Всі тут рівні і однаково заслуговують повагу, любов і терпимість.Бути патріотом сьогодні досить непросто. Більшість людей вважають патріотизм не потрібним і безглуздим, інші лише показують любов до батьківщини, а насправді зовсім її не люблять. На цьому фоні в сучасному світі патріотизм щирий і діяльний – досить складний для виконання. Але мені хочеться вірити, що патріотів України буде ставати все більше і більше.
Ще одним вагомим аргументом є те, що все більше людей сьогодні прагнуть до розвитку, самоствердження, реалізації. Саме це допомагає відчути справжнє життя на смак, без різниці, де саме ти знайшов себе: у стосунках, суспільному житті або праці.
«Існувати» та «жити» - це дві різні речі. Жити потрібно натхненно, сьогоднішнім днем.