Вжитті кожного народу часи, коли нікому ніщо не прощається, коли всяке добро або зло, зроблене людиною, падає на незримі чаші найтонших терезів історії.
В кожної людини повинен бути вірний друг, який до в тяжку хвилину, підтримає. Саме така людина, моя однокласниця(ім'я). В неї найгарніша в світі посмішка, вона для мене найрідніша людина. Пам'ятаю якось після школи ми пішли гуляти в парк. Цей день я не забуду ніколи! А смак того морозива... Такого мабуть я не скуштую більше ніколи. А як блистіли від щастя її очі, коли я поділилась з нею таємницею про своє перше взаємне кохання. (Ім'я) завжди радіє за мене всим серцем. Інколи я навіть дивуюсь з її доброти та щирості до мене. Іноді мені навіть здається що я цього недооцінюю. Моя подруга- людина, яка заслуговує на більше ніж дружбу та повагу з мого боку. Її я буду пам'ятати все життя!
..воно проросло під дбайливим сонцем, але потім сталося непередбачуване: побачивши зелену травинку бабуся вирвала її, подумавшм, що то бур"ян травинка полетіла і знов проросла в землі, де її ніхто не бачив, в чагарниках. влітку сільські хлопчаки вирішили сходити на озеро покупатися, і знайшли чарівну квіточку, яка колись була жахливим зерням. всі милувались, не могли намилуватися, тоді всі вирішили назвати цю квітку "надією", як називалося їхнє село, відтепер ця дивовижна квітка стала окрасою і візитною карткою села "Надія".
В неї найгарніша в світі посмішка, вона для мене найрідніша людина. Пам'ятаю якось після школи ми пішли гуляти в парк. Цей день я не забуду ніколи! А смак того морозива... Такого мабуть я не скуштую більше ніколи. А як блистіли від щастя її очі, коли я поділилась з нею таємницею про своє перше взаємне кохання. (Ім'я) завжди радіє за мене всим серцем. Інколи я навіть дивуюсь з її доброти та щирості до мене. Іноді мені навіть здається що я цього недооцінюю.
Моя подруга- людина, яка заслуговує на більше ніж дружбу та повагу з мого боку. Її я буду пам'ятати все життя!
травинка полетіла і знов проросла в землі, де її ніхто не бачив, в чагарниках.
влітку сільські хлопчаки вирішили сходити на озеро покупатися, і знайшли чарівну квіточку, яка колись була жахливим зерням. всі милувались, не могли намилуватися, тоді всі вирішили назвати цю квітку "надією", як називалося їхнє село, відтепер ця дивовижна квітка стала окрасою і візитною карткою села "Надія".