Я повністю погоджуюся зі словами І. Вихованця. Адже Бог створив різні народи і дав кожному свою мову. Мова - душа кожної національності, її найбільший скарб. Українська мовна традиція сягає до далеких княжих часів. Саме мова дала змогу зберегти національні традиції. Рідна мова - це перше слово, мамина колискова, пізнання навколишнього світу. Ми спілкуємося, виражаємо свої думки, мріємо, вивчаємо минуле і залишаємо слід для майбутніх поколінь. Мова - ідентифікує нас як народ у великому світі! ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ
Іноді в житті настає момент, коли починаєш думати про буття і призначення людини на землі. Чи варте наше життя чогось цінного у плині хвиль великого океану віків? Чи не питали ви себе, як змінився б світ, якби ви не народилися ...
Кожного дня ми спілкуємось, робимо певні дії і тим самим змінюємо життя інших. Тому кожна людина конструює майбутнє всієї планети. Не можно також сказати, що людина ціниться лише в той час коли живе, багато хто здобув визнання після смерті. Також не можна судити про цінність життя людини на основі великих подвигів. Так, ми звичайно ж повинні поважати національних героїв, вчених та багато кого ще, тому що саме за їх до ми маємо саме це майбутнє, без війни і з комфортними умовами. Та чи думали ви над тим, що велике складається з молого, і що деякі зовсім невідомі люди, які жили, живуть і будуть жити, просто з дня у день несуть добро ішим. Чи не у цьому призначення життя людини?... Просто зберігати і дарувати своє добро...Кожен хто усвідомив своє призначення у цьому сенсі дійсно живе не дарма!
Тому я вважаю, що життя - найвища цінність і що людина всетаки не дрібна піщінка, на яку можно наступити і не помітити цього, а цілком вагома частина життя всієї планети.