По-перше, вони поїдають комах-шкідників. Згадаймо дятла, його ще називають “санітаром лісу”.Птахів можна зустріти у будь-якому куточку земної кулі.Щоб зберегти наших крилатих друзів, треба насамперед не знищувати їх самих, а також не чіпати їхні гнізда. Птахам часто бракує зручних місць для гніздування, тому вже восени або взимку треба розвішувати в лісі, парках, садах штучні гніздівлі. Зима - важкий час для птахів, особливо для дрібних. Їжі бракує і не завжди її можна знайти. Тому треба підгодовувати птахів, влаштовуючи їм «пташині їдальні», розвішуючи годівнички на деревах, кущах. я не можу уявити природу без цих чудових створінь, вона була б дуже збіднілою. Ось чому треба берегти птахів.
Жоржини, айстри, а ще троянди з теплиці — ось квітки, які так приємно дарувати восени. Троянди — курортниці, цілий рік вони грітимуться в теплицях. А ось жоржини й айстри квітнуть недовго.
Жоржини й айстри я щиро полюбляла ще в першому класі. Букети саме з цих квітів ми дарували тоді випускникам. Я запам’ятала їхній несильний, але терпкий трав’янистий запах, їхні цупкі стебла, темнуваті на зрізі. З таким букетом було жаль розставатися. Друга моя зустріч з осінніми квітами сталася трохи пізніше. На мій день народження я одержала чудові подарунки, про які щиро мріяла, а на додаток — букет айстр. Довго я милувалась отими квітами, а потім поставила їх у вазу. Увесь вечір я нишком позирала на стіл, де пили водичку й оглядали гостей мої айстрочки.
Коли бачиш останні квіти осені, згадуєш ніби зразу про все на світі: про те, що жоржини й айстри в’януть так само, як і тепличні троянди, про те, що навчальний рік тільки-но почався. А ще про те, що люди дещо нагадують осінні квітки.
У японців існує мистецтво складання композицій з квітів. Здається, мої улюблені квіти їм теж до смаку. Якби мені запропонували скласти квіткову композицію на осінню тему, я б зробила так. У темно-синю низеньку вазу поставила б одну жоржину й одну айстру, а між ними поклала б золотавий кленовий лист. А поруч — тендітну троянду як символ скороминущості прекрасного.
я не можу уявити природу без цих чудових створінь, вона була б дуже збіднілою.
Ось чому треба берегти птахів.
Жоржини, айстри, а ще троянди з теплиці — ось квітки, які так приємно дарувати восени. Троянди — курортниці, цілий рік вони грітимуться в теплицях. А ось жоржини й айстри квітнуть недовго.
Жоржини й айстри я щиро полюбляла ще в першому класі. Букети саме з цих квітів ми дарували тоді випускникам. Я запам’ятала їхній несильний, але терпкий трав’янистий запах, їхні цупкі стебла, темнуваті на зрізі. З таким букетом було жаль розставатися. Друга моя зустріч з осінніми квітами сталася трохи пізніше. На мій день народження я одержала чудові подарунки, про які щиро мріяла, а на додаток — букет айстр. Довго я милувалась отими квітами, а потім поставила їх у вазу. Увесь вечір я нишком позирала на стіл, де пили водичку й оглядали гостей мої айстрочки.
Коли бачиш останні квіти осені, згадуєш ніби зразу про все на світі: про те, що жоржини й айстри в’януть так само, як і тепличні троянди, про те, що навчальний рік тільки-но почався. А ще про те, що люди дещо нагадують осінні квітки.
У японців існує мистецтво складання композицій з квітів. Здається, мої улюблені квіти їм теж до смаку. Якби мені запропонували скласти квіткову композицію на осінню тему, я б зробила так. У темно-синю низеньку вазу поставила б одну жоржину й одну айстру, а між ними поклала б золотавий кленовий лист. А поруч — тендітну троянду як символ скороминущості прекрасного.