Якийсь дивний і страшний звір, синій з препоганим запахом, покритий не то лускою не то їжаковими колючками, а хвіст - щось величезне мов довбня. Позначити прикметники і закінчення
Тюльпани – це мої улюблені квіти. Ранньої весни крізь землю пробиваються їхні гострі листочки, а коли теплішає, тюльпани випускають бутони. Спочатку вони зелені, і зовсім не зрозуміло, якого кольору квітка розпуститься згодом. Потім поступово тюльпан набирає колір, і одного дня розкриває своє чудове обличчя назустріч сонцю. Знизу всередині голівки пелюстки жовтого чи білого кольору, а також тичинки й маточка – виразні, яскраві. Пелюстки в тюльпана бувають різними, красивої форми, інколи гострі, інколи схожі на сердечка. Є дуже багато сортів тюльпанів, навіть чорні з порваними оксамитовими пелюстками.
Людина — соціальна істота, а тому їй не властиво надовго залишатися на самоті. Разом із тим багато хто впевнений, що саме самотність допомагає індивіду зрозуміти себе. Я вважаю, що слід дослухатися до думки своїх рідних людей: батьків, братів, сестер, бабусь та дідусів.
По-перше, якщо в житті мати ціль, то не слід дослухатися до чиєїсь думки, окрім своєї. Ніхто не знає чого ми прагнемо краще нас самих. Важливо мати мрію та йти до неї. Ніхто, абсолютно ніхто не має права заважати людині, котра впевнено йде до бажаної цілі.
Яскравим прикладом може слугувати поема Івана Яковича Франка Мойсей. Автор закликає вірити в себе й свої сили, ніколи не здаватися позбутися рабства, будувати нове щасливе життя. Протягом сорока років Мойсей вів єврейський народ до землі обітованої, незважаючи на страшне пекло пустелі. Пророк брав на себе відповідальність за життя багатьох людей, намагався робити все на їхнє благо, допомагав їм. Мета чоловіка — подарувати народу краще життя. На жаль, Датан та Авірон не цінували самопожертви Мойсея. Вони підбурювали народ, пророка хотіли закидати камінням, пояснювавши так: «...євреїв з Єгипту вийшло сотні тисяч, а сьогодні залишилася жменька». Люди піддалися закликам Датана й Авірона. Мойсей пішов геть, бо так захотів народ. Прикро, що такий самовідданий чоловік дослухався до невдячних людей. Земля обітована залишалася зовсім близько. Якби пророк не послухав інших, не засумнівався в собі, то не довелося б зазнати покарання від Єгови. Упевнено йди до своєї мети, не дозволяй іншим псувати твої плани на майбутнє!
По-друге, слід завжди дослухатися до думки своїх близьких та рідних. Саме вони бажають нам добра. Ці люди готові на все заради нашого щастя. Саме рідні та близькі завжди до , підскажуть, щиро порадіють.
Не можу не згадати князя Святослава. Він був єдиним сином князя Ігоря та Ольги. У дитинстві хлопчик утратив батька, тому, на жаль, мав варязьке виховання. Мати жила лише заради сина, будувала церкви й храми, хотіла охрестити Русь. Святослав жив в оточенні язичників. Він не зважав на прагнення Ольги, не дослухався до неї. Звичайно, княгиня дуже любила свого сина, проте ніяк не могла змиритися з тим, що Святослав більше поважає думку оточення, а не своєї матері. До 988 року державу так ніхто й не охрестив. Звичайно, коли Ольга померла, Святослав дозволив поховати матір за християнськими традиціями. Згодом безжально зруйнував Софіївську церкву, котра була побудована за ініціативи княгині Ольги. Мабуть, Київська Русь розвивалася б краще, якби Святослав брав до уваги поради своєї матері. Ольга була дуже мудрою жінкою, тому її сину варто було наслідувати їй.
Отже, ми переконалися, що оточення не може дати об’єктивну оцінку людині, її діям, вчинкам, думкам. Кожному варто дослухатися до самого себе або до думки рідних.
Людина — соціальна істота, а тому їй не властиво надовго залишатися на самоті. Разом із тим багато хто впевнений, що саме самотність допомагає індивіду зрозуміти себе. Я вважаю, що слід дослухатися до думки своїх рідних людей: батьків, братів, сестер, бабусь та дідусів.
По-перше, якщо в житті мати ціль, то не слід дослухатися до чиєїсь думки, окрім своєї. Ніхто не знає чого ми прагнемо краще нас самих. Важливо мати мрію та йти до неї. Ніхто, абсолютно ніхто не має права заважати людині, котра впевнено йде до бажаної цілі.
Яскравим прикладом може слугувати поема Івана Яковича Франка Мойсей. Автор закликає вірити в себе й свої сили, ніколи не здаватися позбутися рабства, будувати нове щасливе життя. Протягом сорока років Мойсей вів єврейський народ до землі обітованої, незважаючи на страшне пекло пустелі. Пророк брав на себе відповідальність за життя багатьох людей, намагався робити все на їхнє благо, допомагав їм. Мета чоловіка — подарувати народу краще життя. На жаль, Датан та Авірон не цінували самопожертви Мойсея. Вони підбурювали народ, пророка хотіли закидати камінням, пояснювавши так: «...євреїв з Єгипту вийшло сотні тисяч, а сьогодні залишилася жменька». Люди піддалися закликам Датана й Авірона. Мойсей пішов геть, бо так захотів народ. Прикро, що такий самовідданий чоловік дослухався до невдячних людей. Земля обітована залишалася зовсім близько. Якби пророк не послухав інших, не засумнівався в собі, то не довелося б зазнати покарання від Єгови. Упевнено йди до своєї мети, не дозволяй іншим псувати твої плани на майбутнє!
По-друге, слід завжди дослухатися до думки своїх близьких та рідних. Саме вони бажають нам добра. Ці люди готові на все заради нашого щастя. Саме рідні та близькі завжди до , підскажуть, щиро порадіють.
Не можу не згадати князя Святослава. Він був єдиним сином князя Ігоря та Ольги. У дитинстві хлопчик утратив батька, тому, на жаль, мав варязьке виховання. Мати жила лише заради сина, будувала церкви й храми, хотіла охрестити Русь. Святослав жив в оточенні язичників. Він не зважав на прагнення Ольги, не дослухався до неї. Звичайно, княгиня дуже любила свого сина, проте ніяк не могла змиритися з тим, що Святослав більше поважає думку оточення, а не своєї матері. До 988 року державу так ніхто й не охрестив. Звичайно, коли Ольга померла, Святослав дозволив поховати матір за християнськими традиціями. Згодом безжально зруйнував Софіївську церкву, котра була побудована за ініціативи княгині Ольги. Мабуть, Київська Русь розвивалася б краще, якби Святослав брав до уваги поради своєї матері. Ольга була дуже мудрою жінкою, тому її сину варто було наслідувати їй.
Отже, ми переконалися, що оточення не може дати об’єктивну оцінку людині, її діям, вчинкам, думкам. Кожному варто дослухатися до самого себе або до думки рідних.