Людське життя... Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.Люди, їх мільйони... Всі вони зовсім різні і чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.Так, життя кожної людини–це стежина, встелена жовтогарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними і чорними кольорами, як у пісні „червоне - то любов, а чорне - то журба”...А й справді, кожне життя здається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки – пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері – землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим. Тому, щоб усе було, як задумано, кожна людина повинна замислитись: «Що вона може для цього зробити?» Кожен, напевне, хоче жити в світі, де панує мир та злагода, але, на жаль, це все - утопія. Безперечно, всі прагнуть кращого життя, але не кожен прагне до цього. Дехто робить шляхетні вчинки, але це для піару, щоб бути "білим та пухнастим" в очах людей. Завжди за добрі справи людина чекає на винагороду, та це не правильно. За таких умов, ваш вчинок не принесе нікому користі. Але хіба це когось хвилює? У більшості випадків - ні.Та іноді зустрічаються люди, яким не байдужа доля інших. Вони є життєрадісними і, зазвичай, обирають професії, які служать людям. Це вчителі, лікарі, психологи...
Візьмемо 21 століття.Ми жевемо,працюємо,вчимось.В метушні сучасного світу,ми зовсім загубили ті людські цінності,які наші предки перенески через роки.Ми все зводимо до грошей:навчання,харчування,дружбу,кохання.За гроші ми хочемо купити все.Але є речі,які за гроші не купиш.Скільки грошей не давай,ти ніколи не купиш щирість,справжнє кохання,доброту і мудрість.Що таке доброта?Як вона проявляється? Доброта це тоді коли ти жертвуєш своїм життям,але витягаєш з вогню людину і навіть стару кішку,це коли в тебе в руках 3 гривні,але половину ти віддаєш бабусі,яка не має на хліб,це коли серце щемить,від болю,за бездомних дітей.Доброта це,коли ти робиш все,що в ваших слах,щоб до дитині,яка втратила батьків,коли ви намагаєтесь врятувати її від самогубства.Доброта - це вміння жертвувати,співчувати,до безкорисливо. Що сказати про мудрість.Є багато розумних людей,але вони зовсім не мудрі.Мудрість - це вміння керуватись не розумом,а серцем,вміння прислухатись і вибирати найрозумніше. Я вважаю,що спершу людина має в селити в своє серце доброту,а за тим і мудрість.Бо якщо зробити навпаки,то наша мудрість може затьмарити нашу ж доброту.Бо коли ти мудрішаєш,то починаєш розуміти,що не всі гідні твоєї доброти.
Доброта це тоді коли ти жертвуєш своїм життям,але витягаєш з вогню людину і навіть стару кішку,це коли в тебе в руках 3 гривні,але половину ти віддаєш бабусі,яка не має на хліб,це коли серце щемить,від болю,за бездомних дітей.Доброта це,коли ти робиш все,що в ваших слах,щоб до дитині,яка втратила батьків,коли ви намагаєтесь врятувати її від самогубства.Доброта - це вміння жертвувати,співчувати,до безкорисливо.
Що сказати про мудрість.Є багато розумних людей,але вони зовсім не мудрі.Мудрість - це вміння керуватись не розумом,а серцем,вміння прислухатись і вибирати найрозумніше.
Я вважаю,що спершу людина має в селити в своє серце доброту,а за тим і мудрість.Бо якщо зробити навпаки,то наша мудрість може затьмарити нашу ж доброту.Бо коли ти мудрішаєш,то починаєш розуміти,що не всі гідні твоєї доброти.